Справа № 22-ц-1194/11 Головуючий у 1 інстанції: Гірник Т.А.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»суму основного боргу по договору про наданні споживчого кредиту № 11322918000 від 28 березня 2008 року в розмірі 1 176 434 грн. 63 коп., прострочену суму основного боргу в розмірі 9 191 грн. 24 коп., прострочені відсотки в розмірі 89 175 грн. 50 коп., нараховану пеню за порушення строків сплати кредиту та відсотків 6 426 грн. 69 коп., штраф за порушенні зобов'язання в розмірі 500 грн., а всього 1 281 728 грн. 06 коп. та 1 820 грн. судових витрат.
Дане рішення оскаржила відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що позивачем не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, при наданні відповідачем та отримані позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США. Це суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 35 Закону України "Про Національний банк України".
Виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України -принцип справедливості. Такі умови кредитного договору не є справедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ«УкрСиббанк», який є правонаступником прав та обов'язків АКІБ «УкрСиббанк», просив ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість по кредиту та відсотках станом на 26.08.2009р. в розмірі 1 281 728 грн. 06 коп., у зв'язку з невиконанням умов договору про надання споживчого кредиту № 11322918000, укладеному 28.03.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_4
Встановлено, що у відповідності до вимог п.п. 1.2.2. та п.4.2. договору позичальник зобов'язалася погашати креди та сплачувати нараховані проценти шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 1 690 дол. США 2 числа кожного календарного місяця строку кредитування.
Станом на 26.08.2009р. загальна сума заборгованості по кредитному зобов'язанню ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк»за договором про надання споживчого кредиту № 11322918000 від 28.03.2008р. становить 1 281 728 грн. 06 коп.
З метою забезпечення виконання зобов'язання відповідно до договору поруки, укладеного 28 березня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, останній виступив поручителем за невиконання чи неналежне виконання позичальником кредитного зобов'язання (а.с. 10), погодився з умовами договору без застережень. Відповідно до умов договору поруки, а саме п.п. 1.4 п. 1, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Тому суд вірно вказав, що за невиконання відповідачем ОСОБА_4 кредитного договору відповідальність за порушення зобов'язання лежить також на поручителю ОСОБА_5
Таким чином, суд прийшов до вірного висновку про підставність позову та ухвалив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості по кредитному договору.
При цьому вірно дано оцінку і покликання відповідача на неспроможність виконання умов кредитного договору по сплаті кредитної заборгованості у зв'язку із підвищенням курсу іноземної валюти та важким матеріальним становищем. Підвищення курсу долара США по відношенню до національної валюти України - гривні в повній мірі є однаково негативним явищем як для кредитора (банку), який не є їх емітентом, так і для позичальника, оскільки валюта кредиту є не власними коштами відповідача, а залученими на внутрішньому ринку валютними ресурсами, які банк, у свою чергу, також повинен повертати юридичним та фізичним особам виключно у доларах США, а не їх гривневому еквіваленті.
А отже безпідставними є покликання апелянта на те, що порушено принцип справедливості.
З положень ст. ст. 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Така генеральна ліцензія та дозвіл представлені представником банку в засідання судової колегії, а тому покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки цій обставині є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: