Справа № 22-ц-808/11 Головуючий у 1 інстанції: Ганич
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
24 березня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів : Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі - Качмар М.Я.,
з участю:
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2010 року,-
оскаржуваним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь АБ «Київська Русь»заборгованість за кредитним договором від 09.06.2008 р. у розмірі 93402,04 дол. США або по курсу 740211,17 грн.
Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати та ухвалити нове рішення. Посилається на те, що кредитний договір та договір поруки не відповідають вимогам чинного законодавства і є недійсними, оскільки позивач, надавши кредит у доларах США порушив норми ст. 99 Конституції України та ст.. 523 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України. Зазначає також, що ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 1.10 Положення «Про порядок іноземної валюти на території України як засобу платежу»передбачено одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, яку ні одна із сторін не отримали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримання скарги, дослідивши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає скаргу безпідставною і тому її слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до кредитного договору від 09.06.2008 р. отримав від позивача кредит у розмірі 80000 дол. США з терміном погашення по 07.06.2013 р. із відсотковою ставкою за користування кредитом 15% річних.
На підставі договору поруки від 09.06.2008 р., поручителі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зобов'язалися відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов»язання та припинив погашення кредиту, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором в розмірі 93402,04 дол. США.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Доводи апеляційної скарги про те , що кредитний договір та договір поруки не відповідають вимогам чинного законодавства і є недійсними, оскільки позивач, надавши кредит у доларах США порушив норми ст. 99 Конституції України та ст.. 523 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України є невірними та спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитними договором банк зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 зазначеного Декрету.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавством не визначено.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Отже, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення солідарно з відповідачів в користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 93402,04 дол. США.
Твердження апелянта про те, що ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 1.10 Положення «Про порядок іноземної валюти на території України як засобу платежу»передбачено одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, яку ні одна із сторін не отримали, є безпідставними та суперечить чинному законодавству.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, судом правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права, і тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: