Справа № 22ц-503/11 Головуючий у 1 інстанції: Романюк М.Ф.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
15 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Тлумак Л.В.,
з участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства „Просто -страхування” на рішення Галицького районного суду м.Львова від 25 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування” про стягнення страхового відшкодування,
Вказаним рішенням суду задоволено позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства „Просто -страхування” про стягнення страхового відшкодування. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 8849 грн. 81 коп. та судові витрати в сумі 298 грн. 50 коп., а всього 9058 грн. 31 коп.
Рішення суду оскаржив представник відповідача. В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи. При цьому посилається, що відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, оскільки така не притягувалась ні до адміністративної, ні до кримінальної відповіадльності. Також вказує, що судом не враховано утилізаційну вартість автомобіля позивача, в зв”язку з чим невірно визначено розмір матеріальної шкоди. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача про заперечення вимог скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 уклав з відповідачем по справі договір обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів -автомобіля „Шевролет-Лацетті” реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Строк дії договору з 29.02.2008 року до 28.02.2009 року. (а.с.5)
17.08.2008 року настав страховий випадок - застрахований автомобіль під керуванням ОСОБА_3 за межами с.Плугів Золочівського району Львівської області зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21063 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2
Постановою слідчого слідчого відділення Золочівського РВ ГУМВСУ у Львівській області від 30.12.2008 року закрито порушену кримінальну справу по факту ДТП за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Також вирішено за порушення п.13.1 ПДР України притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності. (а.с.9-10)
В зв”язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення відділом ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Львова та автомобільно-технічної інспекції постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 повернуто в слідче відділення. (а.с.11)
Страховика повідомлено про страховий випадок, що мав місце 17.08.2008 року.
12.06.2009 року страховиком відмовлено ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ст286 КК України, а відтак немає правових підстав для визнання заявленої події страховою. (а.с.6)
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст.982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Аналогічні положення закріплено в ст.ст. 20, 25, 26 Закону України "Про страхування".
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що водієм забезпеченого транспортного засобу -ОСОБА_4 неправомірними діями завдано шкоду ОСОБА_2, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити страхове відшкодування відповідно до договору.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що відмова у виплаті страхового відшкодування є правомірною з посиланням на відсутність підстав цивільно-правової відповідальності є безпідставним та спростовується вищевикладеним.
Посилання апелянта на не врахування утилізаційної вартості автомобіля висновків суду щодо обов”язку сплатити страхове відшкодування не спростовує. Крім того, відповідач не позбавлений можливості звернення з позовом про відшкодування залишкової вартості автомобіля.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ст.ст.313-315 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства „Просто -страхування” відхилити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мусіна Т.Г.
Штефаніца Ю.Г.