Справа № 22-ц-893/11 Головуючий у 1 інстанції: Гулид
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
17 березня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів : Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
при секретарі -Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2010 року
у справі за позовом представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв та Благодійної організації «Єврейське відродження»до ОСОБА_4, треті особи: Перемишлянська міська рада. Управління Держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області, Львівська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру у Перемишлянському районі про усунення перешкод для проведення поверхневих археологічних досліджень , -
позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом, просили усунути перешкоди у проведенні поверхневих археологічних досліджень підрядною спеціалізованою організацією на їх замовлення та під їх керівництвом на земельній ділянці в м. Перемишляни по вул. Чуперносівська, 14«а» в межах плану земельної ділянки ОСОБА_4 для проведення археологічних досліджень залишків каплички Рабіна Меєра з Перемишлян.
Посилались на те, що відповідно до архівних даних земельна ділянка на АДРЕСА_1 перебуває в межах колишнього єврейського кладовища, де знаходиться капличка Рабіна Меєра з Перемишлян. Відповідно до ст.ст. 54, 66 Конституції України, ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини»та ст. ст. 13, 298 ЦК України просили задовольнити позов з метою віднайдення каплички та збереження її як культурної спадщини.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод у проведенні поверхневих археологічних досліджень підрядною спеціалізованою організацією на замовлення та під керівництвом Благодійної організації «Єврейське відродження»та Американського об'єднання комітетів для євреїв на земельній ділянці в м. Перемишляни по АДРЕСА_1в межах плану земельної ділянки ОСОБА_4 згідно державного акту №226903 від 27.04.2010 року на відстані 15 метрів в глибину ділянки від межі по літерах «В»- «Г»та повздовж цієї ж вулиці довжиною 199,53 м.
Рішення допущено до негайного виконання.
Рішення оскаржив ОСОБА_4, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що відповідно до угоди від 05.05.2006 року із позивачем, він надав свою ділянку для проведення досліджень поховань на колишньому цвинтарі, проте позивач не виконав своїх зобов'язань -після проведення зазначених робіт його земельну ділянку не привів до попереднього стану і тому він як власник свого майна заперечує будь-які роботи. До того ж, під час проведення досліджень з його дозволу, не було віднайдено жодного об'єкту, задля яких проводились ці дії. Крім цього зазначає, що позивач не надав суду законних підстав для проведення робіт на його земельній ділянці всупереч волі власника, а також позивач не має дозволу органів державної влади на проведення археологічних досліджень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на викладені мотиви.
Згідно матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Львівської області від 30.08.2007 року №212 (а.с. 35) ОСОБА_4 надано дозвіл на перепрофілювання з реконструкцією та добудовою під житловий будинок незавершеного будівництва гаражу з майстернею по АДРЕСА_1, а 14.04.2010 року відповідач став власником даної земельної ділянки площею 0,0551 га з цільовим її призначенням -будівництво і обслуговування жилого будинку (а.с. 36).
Рішенням Перемишлянської міської ради від 20.09.2003 року №215 (а.с. 8) було затверджено історичні межі стародавніх єврейських кладовищ у місті по АДРЕСА_3, яка частково розташована на забудованій території, городи, площею 1,057 га та по АДРЕСА_2, яка повністю розташована на забудованій території, городи, площею 0,2678 га.
Згідно плану (а.с. 78) проектно-розвідувального центру належна на праві власності ОСОБА_4 земельна ділянка входить, як і декілька інших земельних ділянок, до зовнішніх меж земельної ділянки старовинного єврейського кладовища в м. Перемишляни, вул. Чуперносівська.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із вимог Конституції України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до яких культурна спадщина охороняється законом, Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність тощо, а також норм ст.ст. 13, 298 ЦК України про обов'язок особи утримуватись від дій, що могли б порушити права інших осіб, шанобливо ставитись до місця поховання людини.
Однак застосовані норми права є загальними, базовими нормами і не врегульовують конкретні спірні відносини між позивачами та власником земельної ділянки стосовно покладання обов'язку на позивача допустити до користування його майном інших осіб проти його волі.
Як випливає із ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України змістом права власності є право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першої ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Із частини другої цієї ж статті убачається, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так як позивачі не навели законних підстав для зобов'язання ОСОБА_4 допустити їх до користування його власністю, на що суд першої інстанції уваги не звернув, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Крім цього колегія суддів зазначає, що обґрунтування вимог позовної заяви в частині вжиття заходів для охорони культурної спадщини, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини»(стаття 1) та Закону України «Про охорону археологічної спадщини»(стаття 1) охороні підлягають об'єкти, визнані такими і занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Із позовної заяви та рішення суду не убачається даних про занесення розшукуваного об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та Благодійної організації «Єврейське відродження» про усунення перешкод у проведенні спеціалізованою організацією поверхневих археологічних досліджень залишків каплички Рабіна Меєра з Перемишлян на території стародавнього єврейського кладовища на земельній ділянці АДРЕСА_1шляхом зобов'язання ОСОБА_4 допустити представників Благодійної організації «Єврейське відродження»та спеціалізовану організацію до земельної ділянки за вказаною адресою.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: