ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 вересня 2011 року № 2а-9408/11/2670
Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі: головуючий суддя Огурцов О.П., судді Келеберда В.І., Пащенко К.С. при секретарі судового засідання Покотило М.С., розглянувши адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Смарт"
доНаціональної ради України з питань телебачення і радіомовлення
провизнання незаконним рішення № 360 від 23.02.2011
за участю
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 09.08.2011)
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 11/30 від 16.12.2010)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Смарт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання незаконним рішення № 360 від 23.02.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу чинним законодавством не надано повноважень визначати, які програми можна ретранслювати, а які не можна ретранслювати та не передбачено включення переліку телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов'язаний надавати у складі програмної послуги до ліцензії провайдера програмної послуги, оскільки ліцензування провайдерів програмної послуги здійснюється за заявочним принципом, а прийняття відповідачем рішення, яким незаконно зазначається конкретний перелік телерадіопрограм і передач, що передбачено надавати у складі програмної послуги створю штучну перепону для здійснення господарської діяльності позивача, оскільки він повинен дотримуватися ліцензії і не може ретранслювати ті програми, які відсутні у зазначеному переліку, що порушує загальні принципи свободи господарювання. Водночас позивач посилається на те, що оскаржуване рішення відповідача є регуляторним нормативно-правовим актом, а тому при його прийнятті мала бути дотримана процедура передбачена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 731 від 28.12.1992 та указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92 від 03.10.1992, однак воно не було зареєстроване у Міністерстві юстиції України, внесено до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та оприлюдненою у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 10.08.2011.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2011 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 01.09.2011.
У судовому засіданні 01.09.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У судовому засіданні 01.09.2011 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.09.2011 заперечив проти адміністративного позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень у спосіб та в порядку встановленому чинним законодавством, а складання додатку до ліцензії у якому визначено перелік телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов'язується надавати у складі програмної послуги передбачено частиною четвертою статті 40 Закону України та частинами третьою та п'ятою статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Також відповідач зазначив про те, що оскаржуване рішення не може бути віднесене до регуляторних актів оскільки не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, з огляду на те, що ліцензія провайдера програмної послуги видається на підставі рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у якому зокрема відображено ті відомості, які потім зазначаються у ліцензії. Крім того відповідач посилався на те, що він є колегіальним, позавідомчим державним органом із спеціальним статусом який не відноситься до міністерств та інших органів виконавчої влади, і не підпорядковується Кабінету Міністрів України, а тому постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 731 від 28.12.1992 та указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92 від 03.10.1992 на нього не поширюються.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів -
23.02.2011 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 360 "Про затвердження змісту бланка ліцензії провайдера програмної послуги ".
Пунктом 1 зазначеного рішення затверджено зміст бланка ліцензії провайдера програмної послуги, згідно з додатком до рішення.
Відповідно до пунктів 2 та 3 рішення Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 360 від 23.02.2011 виконання цього рішення покладено на управління ліцензування телерадіомовлення та правового забезпечення, контроль за його виконанням покладено на члена Національної ради М. Фартушного.
Додатком № 6 до ліцензії провайдера програмної послуги, яка є додатком до зазначеного Рішення, є Загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам), відповідно до пунктів 1 та 2 якої, вона включає в себе перелік програм, які надаються у складі універсальної програмної послуги (умови розповсюдження програм - у відкритому вигляді) та перелік телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.
04.12.2002 Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Смарт" видано Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензію провайдера програмної послуги серії НР № 0226-п строком дії з 04.12.2002 по 04.12.2012.
Не погоджуючись з рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення "Про затвердження змісту бланка ліцензії провайдера програмної послуги" № 360 від 23.02.2011 та вважаючи його незаконним Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Смарт" звернулось до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частинами третьою та четвертою статті 7 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) - спеціальний конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган. Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
Абзацом 3 частини першої статті 14 зазначеного Закону встановлено, що Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме, ліцензування провайдерів програмної послуги.
Частиною другою статті 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" встановлено, що виключно на засіданнях Національної ради приймаються рішення про видачу та продовження ліцензій провайдерів програмної послуги, про затвердження та внесення змін до відповідних пакетів програм універсальної програмної послуги.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 40 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді для організації діяльності (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення суб'єкт господарювання (провайдер або оператор телекомунікацій чи оператор кабельних мереж) повинен отримати ліцензію (дозвіл) у Національній раді. Заява про видачу ліцензії провайдера програмної послуги подається відповідно до вимог статті 24 цього Закону. До заяви додаються: загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника.
Частиною четвертою статті 40 зазначеного Закону встановлено, що загальна концепція (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам) є обов'язковим додатком до ліцензії на діяльність (мовлення) кабельного телебачення і радіомовлення. Цей додаток підлягає щорічній перереєстрації. Для перереєстрації ліцензіат повинен подати до Національної ради інформацію про виконання концепції добору програм протягом попереднього року. Ліцензію провайдера програмної послуги може бути анульовано в судовому порядку за поданням Національної ради у зв'язку з систематичними порушеннями ним вимог цього Закону, законодавства України про захист суспільної моралі, законодавства України про авторські та суміжні права.
Згідно із частиною шостою статті 40 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення: про видачу ліцензії провайдера програмної послуги, про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що ліцензія провайдера програмної послуги видається за заявою до якої додається загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника, на підставі рішення про видачу та продовження ліцензій провайдерів програмної послуги прийнятому на засіданні Національної раду України з питань телебачення і радіомовлення, яке складається з рішення про видачу ліцензії провайдера програмної послуги та рішення про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги.
Відповідно до частини третьої та п'ятої статті 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги. Провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що провайдери програмної послуги мають право здійснювати ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм тільки на підставі ліцензії провайдера програмної послуги та повинні здійснювати ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.
З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги, відповідно до якого провайдер програмної послуги повинен здійснювати ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах є складовою процедури розгляду та прийняття рішення про видачу ліцензії провайдера програмної послуги, яке дістає своє зовнішнє вираження в оформленні ліцензії провайдера програмної послуги.
Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
З аналізу зазначеної норми права вбачається, що однією з основних ознак регуляторного акту є те, що його положення мають бути спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 360 від 23.02.2011 затверджено зміст бланка ліцензії провайдера програмної послуги, яким оформлюється рішення про видачу ліцензії провайдера програмної послуги, а виконання рішення № 360 від 23.02.2011 покладено на управління ліцензування телерадіомовлення та правового забезпечення, який є структурним підрозділом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з огляду на що можна дійти висновку про те, що зазначене рішенням спрямоване на врегулювання саме діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та його дія не поширюється на інші органи державної влади чи суб'єктів господарювання.
З урахуванням наведеного можна дійти висновку про те, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 360 від 23.02.2011 не є регуляторним актом
Посилання позивача на порушення його прав тим, що оскаржуваним рішенням передбачено включення до бланку ліцензії провайдера програмної послуги переліку телерадіопрограм та передач, які провайдер зобов'язаний надавати у складі програмної послуги є необґрунтованим, з огляду на те, що відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" при прийнятті рішення про видачу ліцензії провайдера програмної послуги відповідачем також затверджується пакет (пакети) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги, а тому зазначення вказаного переліку є лише відображенням рішення прийнятого відповідачем при прийнятті рішення про видачу ліцензії провайдера програмної послуги в порядку встановленому Законом України "Про телебачення і радіомовлення".
Твердження позивача про порушення відповідачем положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 731 від 28.12.1992 та указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92 від 03.10.1992 є необґрунтованими з огляду на те, що як було встановлено судом оскаржуване рішення не є нормативно - правовим актом.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем було правомірно прийнято рішення "Про затвердження змісту бланка ліцензії провайдера програмної послуги" № 360 від 23.02.2011, а позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 24, 65, 69-71, 74, 158-163, 172, 177 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Смарт" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання незаконним рішення № 360 від 23.02.2011 - залишити без задоволення.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді В.І. Келеберда
К.С. Пащенко
Постанова виготовлена у повному обсязі 08.09.2011