ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 серпня 2011 року 16:23 № 2а-16314/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»
до
про Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській
області
скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2010р.
№ 0007051503/0/2415, першої та другої податкової податкових вимог
за участю представників сторін:
від позивача: Максименко О.М.,
від відповідача: Новікова Т.А.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2010 року № 0007051503/0/2415, першої та другої податкових вимог.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом за результатами проведеної перевірки безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення, а також першу та другу податкові вимоги, якими зобов'язано позивача сплатити заборгованість з орендної плати за землю.
Представником відповідача у судовому засіданні надано письмові та усні заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За результатами проведеної перевірки складено акт від 13 липня 2010 року № 3603/15-227/25288083, яким встановлено порушення ст. 21 Закону України «Про оренду землі»: заниження суми орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 5047,40грн., за січень-грудень 2009 року на 5814,62грн. та січень-травень 2010 року на 2565,70грн.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2010 року № 007051503/0/2415 на загальну суму 19628,38грн. (основний платіж -13427,72ргн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6200,66грн.).
У зв'язку з непогашенням зазначеної суму податковим органом винесено першу податкову вимогу від 24 вересня 2010 року № 1/934/807 з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмір 19628,38грн. та другу податкову вимогу від 1 листопада 2010 року № 2/1059/931 з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 19628,38грн.
Як свідчать матеріали справи, 10 грудня 2007 року між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»та Виконкомом Кременчуцької міської ради укладено договір оренди земельної ділянки за № 040754800520. Земельна ділянка розташована за адресою: м. Кременчук, ріг вул. Боровського та Пролетарської. Земельну ділянку за зазначеною адресою надано позивачеві для будівництва та експлуатації торгівельного центу загальною площею 5582 кв.м. Орендна плата справлялась позивачем у розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно статті 5 Закону України «Про плату за землю»об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна», як орендар земельних ділянок, повинен справляти орендну плату за землю.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину четверту статті 21 Закону України «Про оренду землі»викладено в новій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині».
Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року № 309-VI частина четверта статті 21 Закону України «Про оренду землі»викладено в новій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Згідно статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 188 Господарського Кодексу України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить і стаття 30 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Таким чином, з метою приведення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відповідність до діючого законодавства, орендодавець може вимагати перегляду орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди. Зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується у судовому порядку.
Таким чином, Кременчуцька міська рада, як розпорядник земель, мала підстави для прийняття рішення про зміну розміру орендної плати за землю та внести відповідні пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі з врахуванням збільшення розміру орендної плати за землю.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався наданим йому правом змінити умови договору оренди земельної ділянки.
Крім того, представником позивача ставиться питання про скасування першої податкової вимоги від 24 вересня 2010 року № 1/934/807 та другої податкової вимоги від 1 листопада 2010 року № 2/1059/931, як таких, що не відповідають нормам діючого законодавства. Представником відповідача надано усні пояснення щодо зазначених вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що винесені податкові вимоги є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
За наведених обставин та аналізу правових норм, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2010 року № 0007051503/0/2415.
Визнати недійсною першу податкову вимогу від 24 вересня 2010 року № 1/934/807 та другу податкову вимогу від 1 листопада 2010 року № 2/1059/931.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук