ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
23 серпня 2011 року 16:25 справа № 2а-4067/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцький В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2
доСолом'янської районної в м. Києві державної адміністрації
третя особаОбслуговуючий кооператив «Радуга-11»
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
від відповідача:
від третьої особи: Руденко В.Б.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Обслуговуючий кооператив «Радуга-11»про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги з урахуванням додаткових пояснень обґрунтовані наступним. Позивачі вважають, що відповідачем порушено норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»: не внесено переліку 162 засновників (учасників) кооперативу, в тому числі ім'я, місце проживання.
Представник відповідача проти позову заперечував, суду надано усні та письмові заперечення.
Представником третьої особи в судовому засіданні надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивачі звернулись до суду з вимогою щодо зобов'язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців перелік 162 засновників (учасників) кооперативу, в тому числі ім'я, місце проживання, оскільки на їхню думку внесені відомості не відповідають дійсності.
В судовому засіданні позивачами зазначено, що вони є членами кооперативу, а тому вважають, що такі дії відповідача порушують їхні права.
Суд не може погодитися з доводами позивачів про їх членство у кооперативі, виходячи з наступного.
Статут ЖБК «Радуга»зареєстровано 28 червня 1976 року виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих за № 10.
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 отримано у власність через обмін з громадянином ОСОБА_4 по ордеру № 12 від 12 січня 1988 року.
Відповідно до положень статуту ЖБК «Радуга» ОСОБА_1, отримавши по обміну квартиру в кооперативі, мав право вступити в кооператив за певною процедурою, яка полягала у: прийнятті загальними зборами рішення про вступ особи до членів кооперативу; затвердженні вказаного рішення виконкомом відповідної місцевої ради депутатів трудящих; сплаті особою вступного внеску.
Частиною 4 пункту 4 статуту ЖБК «Радуга»визначено етапи вступу до членів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу при прийомі нових членів, прийняті як до заселення кооперативу будинку, так і після заселення, підлягають затвердженню виконкомом відповідної місцевої ради депутатів трудящих.
Згідно з пунктом 28 статуту ЖБК «Радуга»кошти кооперативу складаються з: вступних внесків членів кооперативу; пайових внесків; внесків на утримання, експлуатацію та капітальний ремонт будинків (будинку); інших надходжень.
Відповідно до пункту 35 статуту ЖБК «Радуга», якщо член кооперативу потребує поліпшення житлових умов, він може бути прийнятий до іншого житлово-будівельного кооперативу на загальних підставах. Після одержання ордера на квартиру в будинку іншого кооперативу ця особа вибуває з кооперативу, членом якого вона раніше перебувала. Члени сім'ї, що залишились проживати в кооперативній квартирі, мають переважне право на вступ в члени даного кооперативу.
Згідно з підпунктом в) пункту 37 статуту ЖБК «Радуга»в разі виходу з кооперативу до заселення будинку одного з подружжя, іншому з подружжя, при наявності бажання вступити в кооператив, надаються переваги перед усіма іншими особами для прийому в кооператив.
Відповідно до пункту 41 статуту ЖБК «Радуга»особі, яка вибула з кооперативу, вступний внесок не повертається.
Згідно з частиною другою пункту 43 статуту ЖБК «Радуга»за спадкоємцями члена кооперативу, що користувалися за життя спадкодавця жилим приміщенням, зберігається право користування ним і надалі при умові вступу їх у кооператив.
У відповідності до частини шостої пункту 43 статуту ЖБК «Радуга»члени сім'ї померлого члена кооперативу , що не є спадкоємцями, але проживали з ним і вели спільне господарство, зберігають право користування жилою площею, яку вони займали, при умові вступу одного із спадкоємців у кооператив.
Згідно з пунктом 44 статуту ЖБК «Радуга»в разі розірвання шлюбу подальше користування жилою площею того з подружжя, за яким визнано право на частину паю, можливо лише при умові вступу його в члени кооперативу.
Відповідно до пункту 45 статуту ЖБК «Радуга»новоприйняті члени кооперативу зобов'язані виконувати рішення загальних зборів членів кооперативу.
Питання про прийняття в члени і виключення з членів кооперативу віднесено статутом ЖБК «Радуга»до компетенції загальних зборів, які є вищим органом кооперативу (пункт 47 статуту). При цьому загальні збори також встановлюють розмір вступних і пайових внесків, а також внесків на експлуатацію і капітальний ремонт будинку (підпункт д) пункту 47 статуту).
Підпунктом в) пункту 50 статуту ЖБК «Радуга»визначено порядок сплати вступних внесків.
Отже, доказами, що підтверджують членство позивача ОСОБА_1 у кооперативі, мають бути квитанція про сплату вступного внеску та протокол (або витяг з протоколу) загальних зборів членів ЖБК «Радуга»про прийняття його до членів кооперативу, який має бути затверджений виконкомом відповідної місцевої ради депутатів трудящих.
Отримавши у 1988 році квартиру по обміну, ОСОБА_1 не подано заяву про вступ до членів кооперативу та не сплачено вступного внеску, даний факт не заперечується позивачем.
Крім того, в матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів про прийняття його до членів кооперативу, відсутні квитанції про сплату вступного внеску, що підтверджується наступним. ОСОБА_1 у заяві до правління ОК «Радуга-11»від 7 червня 2010 року зазначено, що він не є членом кооперативу.
Відповідно до додатку до протоколу № 1 загальних зборів членів ЖБК «Радуга»від 18 листопада 2008 року ОСОБА_1 власноручно поставлено особистий підпис у списку присутніх власників квартир ЖБК «Радуга», зазначивши себе як «власника» квартири, без жодних зауважень.
Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є членом ОК «Радуга-11»(правонаступник ЖБК «Радуга»), тобто не має прав та обов'язків члена кооперативу, визначених статутом (зокрема, відсутнє право обирати та бути обраним в керівні органи).
Щодо, членства ОСОБА_2, то суд звертає увагу на наступне. 18 листопада 2008 року позивачем подано заяву про вступ до кооперативу, яка була відхилена загальними зборами. Інших документів, які б свідчили про вступ ОСОБА_2 до кооперативу, у суду відсутні.
Крім того, у 2008 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не погоджуючись з діями чинного правління кооперативу, організували проведення зборів мешканців будинку, на яких було переобрано керівні органи, висловлено недовіру колишньому правлінню, прийнято нові члени кооперативу та скасовано рішення про тарифи на обслуговування будинку.
В тому ж році ОСОБА_1 подано документи для державної реєстрації змін в керівному складі кооперативу, оскільки його - ОСОБА_1 було обрано головою правління на «зборах»від 14 грудня 2008 року. Після переобрання правління на чергових загальних зборах 12 квітня 2009 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади - голови правління.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подано до Солом'янського районного суду м. Києва позов про визнання недійсним рішень загальних зборів ЖБК «Радуга»від 12 квітня 2009 року та зобов'язання передачі документів та матеріальних цінностей. Однак, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року позов залишено без розгляду.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Радуга-11», ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, третя особа Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними загальних зборів членів кооперативу та протоколу загальних зборів задоволено. Визнано загальні збори членів ЖБК «Радуга»проведені 14 грудня 2008 року та протокол загальних зборів від 14 грудня 2008 року недійсними.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_7 відхилено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва залишено без змін.
В матеріалах справи також наявна копія Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 березня 2011 року за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Радуга-11»про визнання рішень зборів членів кооперативу недійсним, поновлення його в членах кооперативу. Зазначеним рішенням в позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відповідно до статті 1 Законом України «Про кооперацію»кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів
Згідно із статтею 2 Закону України «Про кооперацію»кооперативна організація визначена як кооператив або кооперативне об'єднання. Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Статтею 94 Господарським кодексом України визначено, що кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про кооперацію»державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом. Таким законом є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.
Статтею 10 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Оскільки кооператив віднесено до кооперативної організації в розумінні статті 2 Закону України «Про кооперацію»та визначено кооператив як добровільні об'єднання громадян в силу статті 94 Господарського кодексу України, вважається, що кооперативи зобов'язані самостійно вести облік своїх членів без його державної реєстрації.
Позиція органів державної реєстрації є аналогічною, що підтверджується інформацією з витягу з ЄДР, в якому у графі «Перелік засновників (учасників) юридичної особи зазначено: «Члени кооперативу, облік яких веде правління».
На відміну від членства в господарському товаристві, яке має на меті отримання прибутку та здійснення спрямованої на це господарської діяльності, членство в житлово-будівельному кооперативі має особливості, пов'язані з тим, що особа має на меті задоволення своїх потреб в жилому приміщенні шляхом його сплати та отримання в кооперативному будинку, його обслуговування та здійснення права власності на це жиле приміщення (вільне володіння, користування та розпорядження). Подальше розпорядження своєю квартирою, вихід з членства в кооперативі тощо не впливає на діяльність кооперативу в цілому, а також не впливає на права інших членів кооперативу, отже, такі зміни не потребують обов'язкової державної реєстрації.
З огляду на це, цілком правомірною є позиція законодавця, відповідно до якої питання членства та обліку членів кооперативу віднесено до внутрішніх процедур, які регулюються статутом як правовим документом (статті 8, 10 закону України «Про кооперацію»).
Отже, на момент звернення до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є членами кооперативу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук