Справа № 22-ц-138/11 Головуючий у 1 інстанції: Гудим Л. Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
22 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Бандрівської М.Ю.
та з участю сторін, представника позивача ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 11 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,-
встановила:
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що житловий будинок по АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, оскільки оформлена і погоджена проектна документація на будівництво зазначеного будинку, одержано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, видано дозвіл на початок будівництва -закладку фундаменту. Вважає також, що висновок суду про неможливість виникнення та реєстрації права власності на об”єкт незавершеного будівництва не відповідає вимогам законодавства. Суд не взяв до уваги, що ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачає, що рішення суду про право власності на об”єкт незавершеного будівництва може бути підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_5, в якій просила поділити незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 присудивши їй Ѕ ідеальну частку зазначеного незавершеного будівництвом житлового будинку (а.с.83).
Відповідно до ст.69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також мають право розділити майно за взаємною згодою.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 01.02.1996 року. 18.09.2008 року шлюб між сторонами розірвано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Бориславської міської ради № 307 від 21.06.2001 року відповідачу безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 089754 від 20.09.2001 року.
Судом також установлено, що рішенням Бориславської міської ради № 360 від 24.07.2001 року ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку. Будівництво будинку не завершене і такий у Дрогобицькому ДКМБТІ та ЕО не зареєстрований, готовність незавершеного будівництва об”єкта нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 складає 85 %, дозвіл на виконання будівельних робіт не представлено, що стверджується наявними у справі довідками Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с.8,41).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, міський суд правильно виходив з того, що об”єктом спору є будинок по АДРЕСА_1, який на даний час являє собою незавершений будівництвом будинок.
З огляду на положення ст.ст.182, 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (зокрема житлові будинки) виникає після завершення будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та з моменту державної реєстрації права на нерухомість. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на Ѕ ідеальну частку незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1, який в експлуатацію не прийнятий, а отже право власності на такий не виникло.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” рішення суду може бути підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, не заслуговують на увагу, оскільки зазначена норма не стосується незавершених будівництвом об”єктів нерухомого майна.
Враховуючи викладене та спосіб захисту прав та інтересів, обраний позивачем, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 11 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: