ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 серпня 2011 року 10:51 № 2а-10456/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва
про скасування наказу № 1612 від 21.04.2011 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон" (надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -відповідач, податкова) про скасування наказу та направлення на перевірку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, вказував, що винесення наказу та направлення на проведення документальної позапланової перевірки Товариства є незаконними, тому що вони оформлені не у відповідності із нормами Податкового кодексу України та зазначив, що податковим органом вже проводилася перевірка з того ж предмету.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначив, що підставою для проведення перевірки стало надходження до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва постанови по кримінальній справі, просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині позовних вимог виходячи в з наступного.
До державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва надійшла постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі лейтенанта податкової міліції м. Києва від 24 січня 2011 року по кримінальній справі № 77-00186, у зв'язку з чим відповідачем було винесено Наказ № 1612 від 21 квітня 2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат з податку на прибуток при фінансово -господарських взаємовідносинах з ТОВ «Сіберік-Україна», ТОВ «Артметмаш», ТОВ «ГССМ Торг», ТОВ «Галограма плюс»та ПП «ДК Холдинг»за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.
Так, суд вважає, що даний Наказ винесений без належного врахування норм Податкового кодексу України та звертає увагу на наступне.
Пунктом 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п.п. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 згаданого Кодексу контролюючими органами є - органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового Кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Такими перевірками перевіряються дані, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У разі виявлення порушення платником податку законодавства, зазначеного вище, а також вимог Податкового кодексу України контролюючий орган вправі притягнути до відповідальності такого платника в межах своєї компетенції, зокрема, у формі фінансової відповідальності.
Так, згідно п. 111.2. ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до п. 114.1 ст. 114 згаданого Кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Крім того, до форм контролю за дотриманням податкового законодавства можна віднести самостійне визначення сум грошових зобов'язань контролюючим органом, підстави для застосування яких зазначені в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.
Зокрема, з аналізу наведеного пункту можна прийти до висновку, що податковий орган може самостійно визначити суми податкових зобов'язань платника податків керуючись даними перевірок результатів діяльності такого платника, якщо вони свідчать про заниження або завищення задекларованої суми з того чи іншого податку.
Згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Із зазначеного вище можна зробити висновок, що законодавець передбачає можливість здійснення контролюючим органом його контролюючої функції, що полягає у вчиненні дій щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів в процесі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків, метою яких, у випадку вчинення податкового правопорушення, чи за наявності підстав для самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом, є застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійне визначення податкового зобов'язання контролюючим органом відповідно у строк, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що передумовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій чи самостійного визначення податкового зобов'язання контролюючим органом може бути перевірка платника податків, передбачена главою 8 Податкового кодексу України, то логічно було б зазначити, що метою такою перевірки є встановлення дотримання або порушення таким платником норм податкового законодавства в той період, за який, на момент проведення перевірки, контролюючий орган може застосувати свої, передбачені законом повноваження щодо справляння до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів, тобто застосовувати штрафні (фінансові) санкції чи самостійно визначати податкове зобов'язання із врахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.
Дослідивши норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що контролюючий орган не може проводити перевірку за той період, за який, у разі встановлення порушення податкового законодавства платником податків, не може бути застосовано до такого платника негативних наслідків, передбачених чинним законодавством.
Так, як результати згаданої вище перевірки не можуть передбачати справляння до бюджетів та державних цільових фондів кошти, суд вважає, що така перевірка є необґрунтованою, невиправданою з точки зору її адміністрування та не спрямована на виконання завдань контролюючого органу.
Така позиція знайшла своє відображення в п.п. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, згідно якого податкове законодавство України базується на принципі економічності оподаткування -установлення податків і зборів, обсяг надходжень від сплати яких значно перевищує витрати на їх адміністрування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи все вище викладене, а також те, що згідно Наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 1612 від 21 квітня 2011 року податковий орган призначив проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Регіон»за період з 01 січня 2008 року, що перевищує 1095 днів, суд приходить до висновку про скасування цього наказу з підстав його необґрунтованості та неекономічності, а також про скасування направлення на перевірку № 361/23-11 від 21 квітня 2011 року, винесеного на підставі згаданого наказу.
Щодо позовної вимоги позивача про зупинення проведення документальної позапланової перевірки, то суд не вважає за доцільне задовольняти цю вимогу, оскільки скасування Наказу № 1612 від 21 квітня 2011 року про проведення такої перевірки виключає підстави для її зупинення.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати Наказ Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 1612 від 21 квітня 2011 року про проведення документальної позапланової перевірки.
Скасувати направлення на перевірку № 361/23-11 від 21 квітня 2011 року..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 12 серпня 2011р.