Справа № 22-ц-201/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
22 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Бандрівської М.Ю.
та з участю ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,
представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу,-
встановила:
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31.05.2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 350 000 грн. боргу. Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 8,50 грн. сплаченого державного мита та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Стягнуто з ОСОБА_6 1700 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду незаконне, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що він не був повідомлений про судове засідання 31.05.2010 року. Вважає, що позивач не довів, що передав відповідачу гроші в сумі 350 000 грн., а розписка не може бути підтвердженням укладення договору позики, оскільки не посвідчує факту передачі грошей. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до змісту розписки від 25.05.2007 року ОСОБА_2 позичає кошти в сумі 350 000 грн., еквівалент 70 000 доларів США та зобов”язується їх повернути до 01.08.2007 року, кошти позичені в ОСОБА_4 (а.с.5).
Розглядаючи спір і задовольняючи позовні вимоги, районний суд правильно виходив з доведеності факту укладення між сторонами договору позики, що стверджується наявною в матеріалах справи розпискою відповідача від 25.05.2007 року. Висновок суду відповідає вимогам ч.2 ст.1047 ЦК України, відповідно до якої на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Відповідач визнав факт написання розписки.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про судове засідання 31 травня 2010 року, не заслуговують на увагу як обгрунтовані, оскільки в матеріалах справи наявна розписка про одержання судової повістки відповідачем (а.с.30).
Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: