ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
09 серпня 2011 року справа № 2а-5489/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М. суддів Патратій О.В., Літвінова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особаДержавне казначейство України
про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової допомоги при звільненні з публічної служби
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Державне казначейство України про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової допомоги при звільненні з публічної служби.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку зі звільненням з військової служби пов'язане з ліквідацією військових судів відповідно до п. 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»позивач мав отримати за рахунок коштів Державного бюджету України одноразову вихідну допомогу в розмірі 94 038 грн. 00 коп. Відповідні виплати відповідачем здійснено не були, що і змусило позивача звернутися до суду з позовом про стягнення грошової допомоги та визнання бездіяльності Міністерства оборони України в частині нездійснення відповідних виплат протиправною.
На адресу суду від позивача та представника Міністерства оборони України надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянутим справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що сторін повідомлено належним чином про дату та час судового засідання, про що є докази, наявні в матеріалах справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд
Пунктом 4 розділу XIII «Перехідні положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»№ 2453-VI від 7 липня 2010 року з 15 вересня 2010 року військові суди ліквідовано. Після набрання чинності цим Законом військові суди гарнізонів, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил розглядають лише ті справи, провадження в яких було відкрито. Розгляд таких справ здійснюється в терміни, визначені відповідним процесуальним кодексом, але не пізніше 15 вересня 2010 року.
Наказом Міністра оборони України № 1036 від 29 вересня 2010 року відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-XII від 25 березня 1992 року звільнено з військової служби у запас за п. «г»ч. 6 (у зв'язку із проведенням організаційних заходів) підполковника юстиції ОСОБА_1, суддю військового місцевого суду Київського гарнізону, вислуга років у Збройних силах: календарна 21 рік 1 місяць.
При цьому суддям військових судів гарнізонів, апеляційних військових судів регіонів, апеляційного суду Військово-Морських Сил, Військової судової колегії Верховного Суду України, які звільнені з військової служби, виплачується грошова допомога при звільненні з військової служби в порядку і розмірі, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які звільнені з посади судді і направлені для дальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, інших військових формувань, виплачується вихідна допомога при виході судді у відставку в порядку і розмірі, встановлених цим Законом; які звільнені з військової служби при одночасному виході у відставку з посади судді, на їх вибір виплачується грошова допомога при звільненні з військової служби в порядку і розмірі, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чи вихідна допомога при виході судді у відставку в порядку і розмірі, встановлених цим Законом.
Згідно наказу військового місцевого суду Київського гарнізону № 41-к від 14 жовтня 2010 року на підставі наказу Міністра оборони України № 1036 від 29 вересня 2010 року суддю військового місцевого суду Київського гарнізону підполковника юстиції ОСОБА_1, звільнено з військової служби в запас за п. «г»ч. 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-XII від 25 березня 1992 року (зв'язку із проведенням організаційних заходів) з правом носіння військового одягу; виключено із списків особового складу військовослужбовців військового місцевого суду Київського гарнізону та знято з усіх видів забезпечення з 14 жовтня 2010 року. Згідно статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року підполковнику юстиції ОСОБА_1 постановлено виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повних календарних років служби тощо.
Розмір належної до виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, згідно наданого позивачем за підписом Голови ліквідаційної комісії Військового місцевого суду Київського гарнізону розрахунку грошової допомоги при звільненні з військової служби, станом на 21 січня 2011 року становить 94 038 грн. 00 коп.
Таким чином, у зв'язку зі звільненням підполковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби при залишенні в той же час на посаді судді останньому згідно п. 4 розділу XIII «Перехідні положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року, мало бути виплачено грошову допомогу при звільненні з військової служби в порядку і розмірі, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20 грудня 1991 року визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 розділу XIII «Перехідні положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»№ 2453-VI від 7 липня 2010 року визначено не лише розмір даної допомоги, а і порядок її виплати. Так, виплата військовослужбовцям зазначеної в п. 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20 грудня 1991 року одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абз. 4 п. 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20 грудня 1991 року).
Відповідна позиція викладена також в листі Державної судової адміністрації України № 17-8558/10 від 17 грудня 2010 року, адресованому головам ліквідаційних комісій військових судів, згідно якого окрім вищевикладеного зазначено також, що відповідно до Закону України «Про судоустрій України»№ 3018-III від 7 лютого 2002 року, який передбачено утворення в системі судів загальної юрисдикції військових судів і здійснення ними правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України (стаття 63 даного Закону).
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 11, 69-71, 158-163, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Стягнути з Міністерства оборони України, ідентифікаційний код 00034022, м. Київ, пр. Повітрянофлотський, 6, на користь ОСОБА_1 94 038 (дев'яносто вісім тисячі тридцять вісім) грн. 00 коп. неотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.М. Клименчук
Судді О.В. Патратій
А.В. Літвінова
Суддя Н.М. Клименчук