Справа № 22-ц-984/11 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско
Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т.І.
03 березня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі: Качмар М.Я.
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 серпня 2010 року,-
Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Погариська сільська рада про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 500 грн.
В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 620 грн. відмовлено.
В зустрічному позові ОСОБА_2 до Погариської сільської ради про зобов»язання надати ОСОБА_2 в довготривале користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з»ясованих обставинах справи. Стверджує, що в 2007 році сплачував орендну плату за використання земелі, а Погориська сільська рада брала в нього плату за користування спірною землею. В 2007 році використовував дану землю, про що попередив ОСОБА_3, який знищив посів чим заподіяв йому шкоду в сумі 620 грн. Зазначає, що спірна земельна ділянка неодноразово надавалась йому в оренду для ведення особистого підсобного господарства. Вказує, що дана земельна ділянка необхідна йому для ведення господарства, так як інших вільних земельних ділянок немає. Він користавався та доглядав за згаданою ділянкою на протязі багатьох років.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Судом встановлено, що ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не мають жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку розміром 0, 20 га в АДРЕСА_1 Вони в різні роки користувалися нею і з приводу цього між ними виник спір. Сільська рада брала від сторін плату за землю за час їх фактичного користування нею. В даний час згадана земельна ділянка значиться в погосподарській книзі за господарством ОСОБА_3, однак ні він, ні інші особи правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не мають, така сторонам в оренду, користування чи власність не надавалась.
Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до вимог п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктув-відповідні органи виконавчої влади.
Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах іх повноважень.
Встановлено, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади, яку представляє Погориська сільська рада, однак, оскільки вона знаходиться за межами населеного пункту, то відповідно до вимог п. 12 Перехідних положень ЗК України розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.
Згідно вимог ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до ввикористання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Колегія суддів вважає, що висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: