ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
13 липня 2011 року 11:27 справа № 2а-5665/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002522303 від 29.03.20111 року
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
від відповідача: ОСОБА_3
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека НЦ»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002522303 від 29.03.20111 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Аптека НЦ»не допущено порушення чинного законодавства в сфері оподаткування, а тому винесенні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представником відповідача в судовому засіданні надано усні та письмові заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі направлення від 24 січня 2011 року № 24/23-3 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аптека НЦ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 204/23-3/20075951 від 14 березня 2011 року. Актом позапланової перевірки встановлено, порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (надалі по тексту Закону № 334/94-ВР) (із змінами та доповненнями) у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями). В результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у перевіряємому періоду на загальну суму 131 830,00грн.
Крім того, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 1 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств»підприємством до складу валових витрат віднесено всього у сумі 527 323,50грн., у тому числі за ІІ квартал 2008 року в сумі 6 6330,00грн., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 6 6330,00грн., за ІV 2008 року в сумі 6 6330,00грн., за І квартал 2009 року в сумі 6 6330,00грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 6 6330,00грн., за ІІІ квартал 2009 року, за ІV квартал 2009 року в сумі 6 6330,00грн., за І квартал 2010 року в сумі 6 6330,00грн., які не підтверджено відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберіганні яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В зв'язку з чим податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2011 року № 0002522303.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки підприємством подано заперечення до акту перевірки від 18 березня 2011 року № 42. Листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25 березня 2011 року № 3288/10/23-311 за підписом начальника інспекції Павленко В.В. надано відповідь, якою встановленні порушення та визначену суму заниженого податку на прибуток підприємств залишено без змін.
В судому засіданні представниками позивача зазначено, що викладені обставини в акті перевірки не відповідають дійсності. Крім того, підприємство листом від 16 березня 2011 року № 40 надано відповідачу документи, які були відсутні при проведенні перевірки та на які в акту перевірки йдуть посилання щодо їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінюючи докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
ТОВ «Аптека НЦ»у 2008 -2010 роках до складу валових витрат віднесено витрати з оренди приміщення згідно договорів оренди від 21 січня 2008 року № Те-21/01-08, від 31 грудня 2009 року № ОК-2010 та від 31 грудня 2009 року № Те-2010 без підтверджуючих документів, а саме (відсутні акти виконаних робіт), надані фізичною особою ОСОБА_5 на загальну суму 527 323,50 грн. без ПДВ.
Предметом зазначених договір є те, що Орендодавець за актом прийому -передачі передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 даної статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/97-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/97-ВР передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 даної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує факт виконання послуг з оренди приміщення є первинний документ, а саме акт виконання робіт (послуг) складений з зазначенням обов'язкових реквізитів визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд звертає увагу на наступне. Згідно інформаційного листа від 3 березня 2011 року № 30 (наявного в матеріалах справи) ТОВ «Аптека НЦ»надано інформацію по взаємовідносинам з ОСОБА_5 щодо оренди приміщення. Однак інформації про фактичне виконання робіт по зазначеним договорам не наведено.
Крім того, як встановлено перевіркою, та не заперечується сторонами, зазначені акти виконаних робіт не були надані перевіряючим. Тому, посилання представників позивача на те, що податковим органом не витребовувались зазначені акти виконаних робіт під час проведення перевірки, суд не може взяти до уваги, як і не може взяти до уваги посилання представників позивача на те, що після проведення перевірки ними було надано акти виконаних робіт, що підтверджується супровідним листом від 16 березня 2011 року № 40.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук