Справа № 22-ц-652/11 Головуючий у 1 інстанції: Грудова Н.Б.
Категорія-57 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
14 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді -Цяцяка Р.П.,
суддів: Курій Н.М., Мацея М.М.,
за секретаря Панчука І.С.,
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рілля України», Територіальної державної інспекції праці у Львівській області, третя особа - прокуратура Львівської області, про встановлення факту примушення до праці, стягнення моральної шкоди,
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вище зазначеним позовом, просив визнати факт примушення до праці, стягнути моральну шкоду з ТзОВ «Рілля України»в розмірі 520 тис. грн., з Територіальної державної інспекції праці у Львівській області в розмірі 108 тис. грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що працював у відповідача ТзОВ «Рілля України»на посаді керівника відділу сервісного обслуговування з 01.08.2007р.; його примушували виконувати роботу, яка небезпечна для життя і здоров'я, а також роботу, яка не входила в його посадові обов'язки. Позивач зазначав, що керівник ТзОВ «Рілля України»відмовлявся реєструвати його заяви на звільнення. ОСОБА_2 звертав увагу на те, що існують два накази про його звільнення за різними номерами, але однакові за змістом, крім того, відповідач видав йому трудову книжку несвоєчасно, внаслідок чого він не зміг влаштуватися на престижну роботу.
Сихівський районний суд м. Львова 20 вересня 2010 року ухвалив рішення про відмову в задоволенні вище зазначеного позову ОСОБА_2
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі апелянт просить суд скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, оскільки судом порушені норми процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с. 108-110).
В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював у ТзОВ «Рілля України» з 01.08.2007р. по 13.03.2008р. на посаді керівника відділу сервісу (а.с.6 зворот) та відповідно до наказу від 29.02.2008р. №016-к і поданої ним заяви звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 29.02.2008р. (а.с.7,27), однак, оскільки 13.03.2008р. ОСОБА_2 вийшов на роботу та пред'явив листки непрацездатності (серії АБА №043304 з 18.02.2008р. по 23.02.2008р., та серії АБА №911643 за період з 25.02.2008р. по 12.03.2008р.) наказом №016/1-к від 13.03.2008р. його звільнено з 13.03.2008р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.83).
13.03.2008р. ТзОВ «Рілля України»на адресу ОСОБА_2 скерувало цінного листа за №003/021 з проханням з'явитися на роботу для отримання трудової книжки та довідки про заробітну плату у зв'язку зі звільненням (а.с.92-93).
Означені вище обставини підтверджені перевіркою, проведеною Територіальною державною інспекцією праці у Львівській області на підставі звернення позивача ( акт №13-01-064/0378 від 14.03.2008р.а.с.59-61).
Згідно з актом перевірки №13-01-064/0638 від 24.04.2008р., проведеної на підставі звернення позивача Територіальною державною інспекцією праці у Львівській області, додатково зазначено, що твердження ОСОБА_2, стосовно порушення адміністрацією Товариства вимог чинного законодавства про працю помилкові та роз'яснено заявнику, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови трудового договору, працівник, відповідно до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України, має право у визначений ним строк, тобто до закінчення двотижневого терміну, розірвати трудовий договір за власним бажанням, що і було ним зроблено (а.с.62-64).
Відмовляючи в позові в частині встановлення факту примушення до праці і стягнення на цій підставі з ТзОВ «Рілля України»моральної шкоди за безпідставністю, суд першої інстанції, беручи до уваги вимоги ч.3 ст.10 ЦПК України, ст.2371 КЗпП України, правильно виходив з того, що позивач не подав суду доказів примушення його до праці, й даний факт не був встановлений також при проведенні відповідних перевірок дотримання вимог трудового законодавства, позивач звільнився за власним бажанням, крім того, просив звільнити його через два тижні після подачі заяви, обставини його звільнення перевірялися судом при вирішенні спору про поновлення позивача на роботі, не надав суду доказів заподіяння моральної шкоди.
Відмовляючи в позові в частині стягнення моральної шкоди з Територіальної державної інспекції праці у Львівській області, суд врахував, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Територіальної державної інспекції праці у Львівській області про визнання зазначених вище актів перевірки від 14.03.2008р. та 24.04.2008р. незаконними і відшкодування на цій підставі моральної шкоди.
З огляду на наведене та в силу ст.21 КАС України, яка передбачає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, районний суд дійшов правильного висновку, що зазначені вище вимоги щодо стягнення моральної шкоди з Територіальної державної інспекції праці у Львівській області, які заявлені на підставі ст.2371 КЗпП України, є безпідставними і такі вимоги повинні вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив подані позивачем докази та неповно з'ясував обставини справи спростовуються наведеним вище.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: