ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 липня 2011 року 10:18 № 2а-8062/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Ніко"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (Головний відділ податкової міліції)
про скасування повідомлення - рішення від 30.05.2011 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - НІКО" (надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі -відповідач, податкова) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 000 466 2310 від 30 травня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за рекламні послуги, надані ТОВ “НВП “Віон - фінанс”.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечвав, зазначив, що ТОВ “Торговий дім “Ніко”були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ “НВП “Віон - фінанс” за рекламні послуги та послуги з просування на ринку автомобілів Mitsubishi згідно з податковими накладними, виданими ТОВ “НВП “Віон - фінанс”, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між ТОВ “Торговий дім “Ніко” та ТОВ “НВП “Віон - фінанс” не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім - Ніко”з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ “НВП “Віон - фінанс” за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року.
З результатами перевірки складений акт № 497/23-10/37045335 від 13 травня 2011 року (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і доповненнями (далі -Закон).
На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0004662310 від 30 травня 201 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 158 761,00 грн., з яких за основним платежем -127 009,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 31 752 грн.
Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності контрагента ТОВ “НВП “Віон - фінанс”, оскільки, на думку податкової, у цього підприємста були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської економічної діяльності за рахунок відсутності управлінського, технічного та іншого персоналу, власних або орендованих складів тощо.
Також податковий орган вказує на фіктивність господарських операцій між ТОВ «Є-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей»з контрагентом позивача ТОВ “НВП “Віон - фінанс”. ДПІ у Печерському районі м. Києва вважає, що взаємовідносини між згаданими вище підприємствами мають відношення до правомірності формування сум з податку на додану вартість ТОВ «ТД - НІКО».
Проте, суд вважає такі висновки податкового органу безпідставними з огляду на наступне.
Між ТОВ «ТД - НІКО»(замовник) та ТОВ “НВП “Віон - фінанс” (виконавець) було укладено господарський договір № 100701/1 від 01 липня 2010 року, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати рекламні послуги на популяризацію і просування товарів замовника.
На підтвердження виконання робіт по згаданому договору представником позивача було долучено Акти здачі -прийняття робіт №№ 08/11 від 19 серпня 2010 року, 08/4, 08/2, 08/6, 08/7, 08/7 від 30 серпня 2010 року, 08/5, 08/3, 08/1, 08/10, 08/9 від 31 серпня 2010 року та податкові накладні №№ 803170, 803370, 80370, 803270, 803470, 830470, 81970, 830370, 830270, 830170, 83070 від 03 серпня 2010 року, 19 серпня 2010 року, 30 серпня 2010 року.
Документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб.
Також в судовому засіданні оглянуто рекламні журнали та рекламну інформацію, розміщену в мережі Інтернет і, в наслідок дослідження даних матеріалів, Актів здачі -прийняття робіт та податкових накладних, суд приходить до висновку про реальність виконання робіт за договором № 100701/1 від 01 липня 2010 року, укладеного ТОВ «ТД - НІКО»та ТОВ “НВП “Віон - фінанс”.
Суд звертає увагу, що податковий орган зробив передчасний висновок про відсутність ресурсів для виконання замовлення у ТОВ “НВП “Віон - фінанс”, оскільки на цьому підприємстві працює 4 особи, що є цілком достатнім для здійснення послуг з розміщення реклами в газетах, журналах, каталогах, підготовки рекламних компаній, розробки фірмового стилю тощо (послуги згідно договору).
Також, доводи відповідача про фіктивність господарських взаємовідносин ТОВ “НВП “Віон - фінанс” з ТОВ «Є-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», на яких в основному побудований Акт перевірки, суд до уваги не бере, оскільки згідно Акту перевірки ТОВ «Альфа Дисплей»та ТОВ «Є-Восток Україна»займалося продажем різних товарів, а ДПІ у Печерському районі м. Києва не надало жодного доказу взаємозв'язку між послугами, які надавалсь позивачу та господарськими операціями ТОВ “НВП “Віон - фінанс” з його контрагентами.
Суд вважає правомірними дії позивача щодо віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за серпень 2010 року, що виникли у зв'язку з виконанням договору № 100701/1 від 01 липня 2010 року укладеного між ТОВ «ТД - НІКО»та ТОВ “НВП “Віон - фінанс” виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який визначав, на момент здійснення згаданих господарських операцій, платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (надалі -Закон).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого відповідач не заперечує.
Також, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку за договором про надання послуг в сфері реклами до складу валових витрат.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.124 Конституції України, Законам Україн “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004662310 від 30 травня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Ніко”(код ЄДРПОУ 32158818) - 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа