ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
13 липня 2011 року 17:15 справа № 2а-9120/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції к Оболонському районі м. Києва
до ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: ОСОБА_3
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення заходів з метою виявлення та припинення фактів порушення законодавства в сфері грального бізнесу співробітниками ВПНОПТ ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва виявлено, оглянуто та вилучено гральні автомати, які належать ОСОБА_1 А оскільки в України гральний бізнес заборонено, то до відповідача мають бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат передбачених Законом України «Про заборону грального бізнесу». В зв'язку з чим представник позивача просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Співробітниками ВПНОПТ ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва 4 травня 2011 року в результаті проведених заходів з метою виявлення та припинення фактів порушення законодавства в сфері грального бізнесу виявлено, оглянуто та вилучено гральні автомати в кількості 17 штук, вартістю кожного грального автомата складає 64000 грн. що разом складає 1088000 грн. та грошові купюри на суму 4168 грн., за адресою: АДРЕСА_1 на території ринку «Явір-95»в павільйоні № 56 з вивіскою «Комп'ютерний клуб».
Зазначене приміщення СДП-ФО ОСОБА_1 орендує згідно договору № 56 оренди торгівельного місця від 19 квітня 211 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Явір-95».
В судовому засіданні представник позивачем зазначено, що оскільки Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні»гральний бізнес заборонено, участь в азартних іграх та за порушення норм зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовується фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Суд не може погодитися з доводами представника податкового органу, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» визначено, що гральний бізнес - діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.
Частиною 2 даного Закону визначено, що азартна гра - будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.
Відповідно до частини 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.
Статтею 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»передбачена відповідальність за порушення цього Закону, а саме до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Застосування фінансових санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції та/або органів державної податкової служби.
Відповідно до пункту 20.1.36 статті 20 Податкового кодексу України визначено права та обов'язки податкової служби: звертатися у випадках, передбачених законом, до суду щодо застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.
Однак, суд звертає увагу на наступне. Між ТОВ «Явір-95»та ОСОБА_1 укладено договір оренди торгівельного місця від 19 квітня 2011 року № 56 за адресою: АДРЕСА_1, що розташоване на території ринку «Мінський».
Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору суборенди нежитлового приміщення № 56/1 від 27 квітня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташоване на території ринку «Мінський»зазначене приміщення перейшло у користування ОСОБА_4
Отже враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перевіряючими зроблено хибний висновок про те, що ОСОБА_1 допущено порушення ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», що тягне за собою накладення санкцій передбачених ч. 1 ст. 3 даного Закону, оскільки приміщення в якому проведено перевірку та виявлено порушення ОСОБА_1 27 квітня 2011 року, відповідно до договору надано в суборенду ОСОБА_4
Доказів, які б свідчили про те, що вилучене майно -гральні автомати в кількості 17 штук є власністю ОСОБА_1, суду не надано.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 11, 69-71, 158-163, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук