Справа № 22ц-39/11 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
01 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 10 березня 2010 року,-
встановила:
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 10.03.2010 року позовну заяву ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації, виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_3, третя особа Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” про повернення підвальних приміщень повернуто позивачу.
Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_2
В апеляційній скарзі покликається на те, що вимога судді про визначення дійсної вартості спірного майна і сплати судового збору в повному обсязі є передчасною і суд не вирішив його клопотання про відстрочку сплати судового збору до встановлення ціни витребуваного майна. Вважає безпідставною вимогу суду представити доручення, якими співвласники будинку уповноважують його на звернення до суду з зазначеним позовом, оскільки позивач одноособово розпорядився своїм правом заявити майнову вимогу. Просить ухвалу судді скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом до Франківської районної адміністрації, виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_3 про повернення підвальних приміщень, в якому просив визнати право спільної власності співвласників багатоквартирного житлового АДРЕСА_1 на спірні допоміжні підвальні приміщення та витребувати майно (допоміжні підвальні приміщення) з незаконного володіння ОСОБА_3
Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 20.01.2010 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачу строк до 22.02.2010 року для усунення недоліків позовної заяви - позивачем не вказано за якими саме співвласниками слід визнати право спільної власності на спірні приміщення, не вказано ціну позову (вартість допоміжних приміщень), не представлено доручення, яким співвласники уповноважують ОСОБА_2 на звернення до суду з таким позовом в їх інтересах та не долучено довідки з місця проживання і про склад сім”ї всіх співвласників допоміжних підвальних приміщень та свідоцтва про реєстрацію права власності на їх квартири.
Постановляючи ухвалу від 10.03.2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав у повному об”ємі вимоги викладені в ухвалі від 20.01.2010 року.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали судді від 12.02.2010 року, позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив відстрочити сплату судового збору, надав список співвласників будинку, довідку з місця свого проживання про склад сім”ї і прописку. Повертаючи позовну заяву, суд не вирішив питання щодо відстрочення сплати судового збору. Не надання позивачем доручень, якими співвласники уповноважують ОСОБА_2 на звернення до суду з позовом в їх інтересах, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд розглядає і вирішує цивільні справи на засадах диспозитивності, а як убачається із позовної заяви вимоги ОСОБА_2 заявлено від свого імені.
Що стосується вимоги про долучення довідок з місця проживання і про склад сім”ї усіх співвласників допоміжних підвальних приміщень та свідоцтв про реєстрацію права власності на їх квартири, то відповідно до ст.119 ЦПК України при заявленні позову не вимагається подання доказів, а лише їх зазначення. Подання доказів здійснюється у подальшій стадії процесу.
За таких обставин висновок суду про повернення позовної заяви є передчасним. Оскільки допущене судом порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвала підлягає скасуванню.
Керуючись п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 10 березня 2010 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: