ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 липня 2011 року 11:53 № 2а-6720/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічне акціонерне товариство "Київгаз"
до Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування повідомлення - рішення № 0002104120 від 29.04.2011року
Публічне акціонерне товариство «Київгаз»(далі -ПАТ «Київгаз»позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СПДІ у м. Києві по роботі з ВВП або відповідач) з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002104120 від 29.04.2011 року про встановлення податкового зобов»язання ПАТ «Київгаз»зі сплати податку на додану вартість в розмірі 384 359,00 грн., в тому числі 307 487,00 грн. - основного платежу та 76 872,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2011 р. відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з обставин викладених в адміністративному позові та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні виклала зміст письмових заперечень, відповідно до яких просила суд у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київгаз»відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 11 липня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
СПДІ у м. Києві по роботі з ВВП було здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2009 по 31.03.2010року по взаємовідносинах з ТОВ «Карго-транс-груп», за результатами якої складено акт від 11.04.2011 року № 145/41-20/03346331.
Так, за результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 307 487,00 грн. в тому числі за листопад 2009 року у сумі 307 487,00 грн.
На думку податкового органу, на порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного вище Закону, позивачем завищено податковий кредит за листопад 2009 року у розмірі 307 487,00 грн. у зв»язку з віднесенням його до складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною.
На підставі висновків Акту перевірки СПДІ у м. Києві по роботі з ВВП прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0002104120 про нарахування податкового зобов»язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 384 359,00 грн., в тому числі 307 487,00 грн. -основного платежу та 76 872,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.
Як встановлено перевіркою, між ПАТ «Київгаз»та ТОВ «Карго-Транс-Груп»02.11.2009 року було укладено договір купівлі-продажу № 0211.
Згідно умов додатку № 1 від 03.11.2009 року до договору поставки № 0211 від 02.11.2009 року, продавець зобов»язується поставити покупцеві товар врожаю 2009, навалом у мішках вагою 50 кілограм кожний та доставити у порт м. Одеса: просо 255,6 тонн загальна вартість якого складає 1 844 920,80 грн.
Фактичне відвантаження товару підтверджується видатковою накладною № 9 від 03.11.2009 року.
Відповідно до отриманої від ТОВ «Карло-Транс-Груп»податкової накладної № 9 від 03.11.2009 року, позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ у розмірі 307 486, 80 грн. та віднесено його до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2009 року.
25.08.2009 року між ВАТ «Київгаз»та «Тіртранспорт-СА»було укладено договір комісії за № 25.
Згідно умов Додатку 2 від 02.11.2009 року до договору комісії № 25 від 25.08.2009 року, Комітент доручає, а Комісіонер зобов»язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента поставку сільгоспкультур продовольчої групи, врожаю 2008 -2009 року, просо 255,6 тонн загальною вартістю 1 552 688,21 грн.
Передача проса Комісіонеру -ТОВ «Тіртранспорт-СА», в межах укладеного договору комісії № 25 від 25.08.2009 року підтверджується актом прийому передачі № 2 від 03.11.2009 року.
Переданий Комісіонеру товар було реалізовано нерезидентам, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 07.11.2009 року та 09.11.2009 року.
Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій з ТОВ «Карло-Транс-Груп», яке має ознаки фіктивного підприємства.
Так, перевіркою встановлено, податковий кредит позивачем сформований на підставі податкової накладної № 9 від 03.11.2010 року, отриманої від ТОВ «Карло-Транс-Груп». Зазначена податкова накладна зі сторони постачальника підписана директором ТОВ «Карло-Транс-Груп»- ОСОБА_1
Відповідно до постанови старшого слідчого по ВВС СВ УБОЗ ГУМУС України в Одеській області Ковбаско В.Л. 16.02.2011 року, в рамках кримінальної справи № 01201007035 зазначено, що згідно почеркознавчих експертиз підписи на всіх фінансово-господарських і податкових накладних від імені ОСОБА_1 виконані не ним, а не встановленими слідством особами.
Згідно з протоколом допиту свідка від 29.10.2010 року ОСОБА_1 вбачається, що навесні 2009 року на нього було переоформлено ТОВ «Карго-транс-груп», після чого він став директором підприємства. Печатки та статуту підприємства у ОСОБА_1 ніколи не було, де знаходиться офіс він не знає. Яких-небудь догорів, довіреностей, звітів та інших фінансових документів по діяльності ТОВ «Карго-транс-груп»ніколи не підписував, в податкову інспекцію не ходив, звіти не здавав. Хто займався діяльністю Товариства від його імені -не знає .
Таким чином, враховувати факти в протоколі допиту свідка ОСОБА_1 свідчать, що дана особа формально переєструвала на себе ТОВ «Карго-транс-груп», не мала на меті здійснення фінансово-господарської діяльності та не складала, не підписувала договорів, податкових, видаткових накладних, податкових звітів та іншої первинної бухгалтерської документації.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями /надалі -Закон/.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).
За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
За наведених правових норм та враховуючи те, що податкові накладні підписані невстановленою особою, повноваження якої на здійснення господарської діяльності від імені ТОВ «Карло-транс-груп»не встановлені та не підтверджені, у суду відсутні підстави вважати таку податкову накладну первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону, тобто документами, яка підтверджує фактичне придбання позивачем товару у ТОВ «Карло-транс-груп».
За встановлення судом факту не придбання товару у ТОВ «Карло-транс-груп», сама по собі наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначеної суми до податкового кредиту, так як така накладна видана та підписана невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи .
Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Так, відповідно до довідки про економічну доцільність господарської операції, наданої позивачем, у ТОВ «Карло-транс-груп»придбано просо 255,6 тонн на суму 1 537434, 00 грн., продано проса через комісіонера ТОВ «Тіртрансекспорт-СА»255,6 тонн за 1 554 617, 82 грн., витрати комісіонера та комісійна винагорода становила 13035,39 грн., відтак, дохід підприємства від проведеної господарської операції склав 4138,43 грн.
Судом встановлено, що під час купівлі товару за вказаною вище ціною, позивачу була відома ціна продажу зазначеного товару. Під час судового засідання представник позивача не зміг обґрунтувати об»активні причини та економічну доцільність неотримання позивачем прибутку від зазначеної господарської операції.
Суд приходить до висновку, що купівля проса та його подальша реалізація на експорт згідно з договором комісії за низькою ціною, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від даної операції. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб -шляхом відшкодування ПДВ з бюджету -не можна розглядати як самостійну ділову мету.
За наведених обставин позивачем не доведено і судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за низькою, а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.
Не обгрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу між позивачем та ТОВ «Карго-транс-груп»не визнані недійсними в судовому порядку.
Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18.07.2011р.