ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 червня 2011 року 15:20 № 2а-4637/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз"
до Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комунальне підприємство "Київреклама" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання незаконними дій
Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" (надалі -ПАТ "Концерн Галнафтогаз", позивач) звернулося до суду з позовом про визнання незаконними дій Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі -ГУ з питань реклами КМДА або відповідач 1) щодо надання доручення Комунальному підприємству "Київреклама" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі -КП "Київреклама" або відповідач 2) на демонтаж світлової опори "ОККО", яка належить позивачу на праві власності та визнати нечинним у цій частині наказ відповідача 1 № 47 від 06 грудня 2010 року. Також позивач просив визнати дії відповідача 2 по демонтажу та вилученню світлової опори "ОККО" незаконними та відновити первісний стан опори.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що на території Автозаправочного комплексу "ОККО" (надалі - АЗК) не знаходилось жодного рекламного засобу, в розумінні Закону України "Про рекламу" (надалі -Закон), оскільки світлова опора "ОККО", на думку позивача, не являється рекламою, а є способом відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються.
Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, проте надав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких вказував на те, що у відповідності до Закону та до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (надалі - Типові правила) співробітник ГУ з питань реклами при винесенні вимоги № 100031 від 11 листопада 2010 року вірно визначив, що конструкція, яка встановлена позивачем відноситься до рекламного засобу.
Також, в своїх доводах відповідач 1 зазначає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, а оскільки такого дозволу у позивача не було, ГУ з питань реклами правомірно винесло вимогу, а в подальшому наказ про демонтаж світлової опори "ОККО".
Представник відповідача 2 в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на правомірність дій КП "Київреклама", оскільки вони здійснювались відповідно до "Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 вересня 2010 року № 767 (надалі - Порядок).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
11 листопада 2010 року ГУ з питань реклами було винесено та направлено позивачу вимогу № 100031 про самостійний демонтаж рекламного засобу (щит, що стоїть окремо) у зв'язку з відсутністю дозволу на його розміщення за адресою, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 158-д, на території АЗК "ОККО".
15 листопада 2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача 1 листа 15/11-01 з проханням роз'яснити, який об'єкт на території АЗК є рекламним.
06 грудня 2010 року відповідачем 1 було винесено Наказ № 47, яким було зобов'язано КП "Київреклама" демонтувати рекламний засіб, який знаходиться на території АЗК по вулиці Ак. Заболотного, 158-д, м. Київ.
Відповідно до цього наказу 23 грудня 2010 року працівниками КП "Київреклама" було демонтованоно світлову опору із зображенням логотипу "ОККО".
Позивач вважає, що дії відповідача 1 по визнанню світлової опори "ОККО" рекламним засобом та подальші дії відповідача 2 по демонтажу цієї опори є незаконними у зв'язку з тим, що світлова опора "ОККО" не являється рекламним засобом, а є об'єктом, що містить інформацію про продукцію, яка реалізовується на території АЗК.
В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на норми ч. 7 ст. 8 Закону, згідно якої розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі не є рекламою.
Також, представник позивача звертається до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до яких споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого та компетентного вибору.
Інформація про продукцію, що надається споживачеві у місті торгівлі, повинна містити дані про назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються.
Проте, суд не може погодитись із такими доводами та звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону - реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
Як вже було зазначено, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону -розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі не є рекламою.
Так, згідно пункту 2 Листа Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації від 01 жовтня 2003 року про застосування окремих положень Закону України "Про рекламу" вбачається, що в розумінні ч. 7 ст. 8 Закону йдеться про інформацію про товар та/або його виробника, яка об'єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного використання, захисту своїх споживчих прав тощо ( інформація про дійсні споживчі якості товару, про порядок його використання, утилізації тощо, про належні дії споживача у тих чи інших випадках у зв'язку із придбанням та використанням товару, контактна інформація про виробника тощо).
З матеріалів справи вбачається, що світлова опора "ОККО" відтворює знак для товарів та послуг торговаї марки "ОККО".
Так, суд звертає увагу, що об'єктивно необхідну інформацію для споживача дана світлова опора не несла, оскільки такий знак для товарів і послуг був розміщений як і на основній будівлі АЗК та і на стенді із інформацією про ціни на пальне, розташований одразу біля дороги.
Тобто, у споживача, при здійсненні вибору товару чи послуги, була можливість отримати інформацію про торгову марку, під якою реалізовується певний товар чи послуга на території АЗК.
Також, частиною 6 ст. 9 Закону передбачено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Тобто, ч. 6 ст. 9 Закону встановлює сукупність ознак, які визначають категорію інформації, яка не є рекламою.
Таким чином, не може вважатися рекламою інформація, розташована на вивісці чи табличці, розміщеній на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться таке приміщення.
Як вбачається із матеріалів справи світлова опора на території АЗК була розташована як окремий елемент, який складалася із трьох щитів, на яких був зображений лише логотип торгової марки "ОККО", закріплених на довгому жезлі (приблизно 10 метрів у висоту від проїжджої частини дороги), розташованого окремо на земельній ділянці.
За даних обставин суд вважає, що така світлова опора не є об'єктом не рекламної інформації в розумінні ч. 6 ст. 9 Закону, оскільки висота споруди явно вище першого поверху.
Також, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно ст. 1 Закону - зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
Так, пунктом, 2 Типових правил передбачено, що спеціальні конструкції -це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Оскільки світлова опора була розташована як окремий елемент, який складалася із трьох щитів, на яких був зображений логотип торгової марки "ОККО" суд приходить до висновку, що така опора являється рекламним засобом.
Щодо правомірності дій відповідачів стосовно демонтажу рекламного засобу суд зазначає наступне.
Згідно ст. 16 Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил.
Пунктом 5 Типових правил передбачено, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).
Відповідно до рішення Київської міської ради № 7/64 від 28 вересня 2006 року таким робочим органом у м. Києві являється ГУ з питань реклами, на яке покладено повноваження щодо видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, здійснення контролю та обліку такої реклами в м. Києві.
Враховуючи відсутність дозвільної документації на розміщення рекламного засобу позивача, на адресу ПАТ "Галнафтогаз" була надіслана вимога відповідача 1 з пропозицією про самостійний демонтаж рекламного засобу. Також позивача було попереджено про наслідки невиконання даної вимоги.
Оскільки позивачем не були усунені виявлені порушення, ГУ з питань реклами було видано наказ, яким було зобов'язано КП "Київреклама" демонтувати рекламний засіб, який знаходиться на території АЗК по вулиці Ак. Заболотного, 158-д, м. Київ.
Відповідно до "Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м.Києві" КП "Київреклама" -комунальне підприємство, підпорядковане ГУ з питань реклами та уповноважене Київською міської державною адміністрацією організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів за дорученням робочого органу.
За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність дій Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Київреклама" щодо демонтажу світлової опори "ОККО", яка знаходиться на території АЗК по вулиці Ак. Заболотного, 158-д у м. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
Повний текст постанови складено 17.06.2011 року