Справа № 2-3581/11
Категорія 26
26 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Кирилюк І. В. ,
при секретарі - Адерейко Т. В., Борисенко А.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства «Фінансова компанія «ІНТЕРБУДІНВЕСТ», про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Інтербудінвест» (далі - відповідач, ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства «Фінансова компанія «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» (далі - третя особа, ДП «ФК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 66 459,90 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 668 007,20 грн.; три проценти річних у розмірі 168 495,80 грн., покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20.09.2007 року позивач уклав з ДП «ФК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» договір № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва, згідно умов якого позивач дав згоду на участь у Фонді фінансування будівництва та передав грошові кошти у розмірі 1 704 100,00 грн. в довірчу власність з метою отримання у власність об'єкту інвестування - квартири АДРЕСА_1. Дата здачі об'єкта будівництва - 31.03.2008 року, однак, на даний час позивачеві не передано у власність вказану квартиру. Оскільки терміну введення об'єкта будівництва в експлуатацію перевищено більше ніж на три місяці, то позивач просить на підставі договору стягнути з Забудовника - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» пеню у розмірі 0,1% від фактично перерахованих коштів. Крім того, позивач просить також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача інфляційні витрати та три проценти річних.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2011 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства «Фінансова компанія «ІНТЕРБУДІНВЕСТ», про стягнення заборгованості та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, відповідач направив на адресу суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить в задоволені позову відмовити, оскільки між позивачем та відповідачем не укладалось будь-яких договорів, тобто між ними відсутні зобов'язальні правовідносини, а неустойка стягується за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, згідно Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», до 01.12.2012 року забороняється стягнення з забудовників штрафних санкцій, передбачених договорами та ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідач просить застосувати до вимог про стягнення неустойки в розмірі 66 459,90 грн. строк позовної давності та відмовити в цій частині.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 20.09.2007 року ДП «ФК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» (Управитель) уклало з ОСОБА_2 (Довіритель) договір № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва, згідно умов якого Довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва виду А, Управителем за яким є ДП «ФК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ», Забудовником - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва, бере на себе зобов'язання виконувати Правила та передає Управителю грошові кошти в довірчу власність з метою отримання у власність Об'єкту інвестування. Управитель в свою чергу за цим договором приймає на себе зобов'язання здійснювати управління грошовими коштами, отриманими у довірчу власність від Довірителя.
Згідно п. 1.2 договору, сума грошових коштів, що передана Довірителем Управителю в довірчу власність з метою отримання Довірителем у власність об'єкту інвестування, характеристика об'єкту інвестування, строки введення об'єкту будівництва в експлуатацію та передачі об'єкта будівництва під заселення, а також строки внесення до ФФБ грошових коштів визначаються у Свідоцтві про участь у ФФБ, яке є невід'ємною частиною цього договору.
У п. 1.5 договору сторони погодили, що відповідно до Правил ФФБ та цього договору за Довірителем закріплюється об'єкт інвестування з наступними основними характеристиками: вид об'єкту інвестування - квартира; район забудови: у Святошинському районі м. Києва; номер об'єкту будівництва: АДРЕСА_1; кількість кімнат: чотири; загальна площа об'єкту інвестування: 170,41 кв. м.; житлова площа об'єкту інвестування: 103,43 кв. м.
Відповідно до п. 7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його укладення та внесення Довірителем коштів до ФФБ і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено у п. 1 та п. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правовою природою договір № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва є договором управління майном.
Відповідно до ст. 1022 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Згідно ст. 1030 ЦК України, предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.
Чинне законодавство дозволяє управління грошима лише спеціалізованим фінансовим установам (комерційним банкам та інвестиційним фондам). ДП «ФК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» діє на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи на право залучення фінансових активів юридичних осіб від 15.06.2006 року Серія ФК № 92, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, тобто, в даному випадку предметом договору управління майном можуть бути грошові кошти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Аналізуючи умови договору № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва, він створює для відповідача - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» права та обов'язки, хоча останнє і не є стороною вказаного договору.
На виконання умов договору № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва, позивач передав ДП «ФК «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» 1 704 100,00 грн., що становить 100 % одиниць інвестування в об'єкті інвестування та підтверджується Свідоцтвами до договору № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва від 20.09.2007 року від 21.09.2007 року та від 05.10.2007 року, які є невід'ємною частиною вказаного договору. У вказаних Свідоцтвах зазначено, що запланована дата передачі об'єкта будівництва під заселення - 31.03.2008 року.
Однак, станом на дату звернення позивача з позовом, об'єкт будівництва - квартира АДРЕСА_1, в експлуатацію не введений, позивачеві під заселення не переданий.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва виконав належним чином - сплатив 100 % вартість об'єкта будівництва, що підтверджується Свідоцтвами до договору № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва від 20.09.2007 року від 21.09.2007 року та від 05.10.2007 року (а. с. 14, 15).
Проте, відповідач у визначений договором № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва строк взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, у плановий термін будинок в експлуатацію не ввів, об'єкт будівництва під заселення не передав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження виконання взятих на себе за договором № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва зобов'язань ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» не надало. Крім того, останням не заперечується факт невиконання договірного зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Аналізуючи викладене, факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва вважається доведеним.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п. 8.2 договору № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва, у разі перевищення терміну введення об'єкта будівництва в експлуатацію більше ніж на три місяці Забудовник - ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» сплачує Довірителю неустойку у розмірі 0,1% від фактично перерахованих за об'єкт інвестування коштів за кожен місяць прострочки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Період прострочення зобов'язання складає 39 місяців. Позивачем фактично перераховано 1 704 100,00 грн. за об'єкт інвестування, отже, пеня нараховується на вказану суму.
Разом з тим, відповідач просить застосувати до неустойки строк позовної давності.
Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, з урахуванням строку позовної давності в один рік, в розмірі 20 449,20 грн.
Крім того, позивач просить стягнути також за прострочення виконання зобов'язання індекс інфляції в розмірі 668 007,20 грн. та три проценти річних в розмірі 168 495,80 грн.
Як визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється. Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.
Як вбачається з Свідоцтва до договору № 131/2-125 ФК про участь у Фонді фінансування будівництва від 20.09.2007 року від 05.10.2007 року, дата передачі об'єкта будівництва під заселення 31.03.2008 року. Тобто, визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва станом на 26.09.2011 року перенесено більше ніж на 18 місяців.
Отже, дана стаття не підлягає застосуванню, відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» інфляційні нарахування у розмірі 668 007,20 грн.; три проценти річних у розмірі 168 495,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 613,38 грн. у відшкодування судового збору та 113,89 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 511, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 610, 629, 1022, 1030 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 - 215, 223, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Інтербудінвест», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства «Фінансова компанія «ІНТЕРБУДІНВЕСТ», про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Інтербудінвест»на користь ОСОБА_2 за прострочення виконання зобов'язання за договором № 131/2-125 ФК від 20.09.2007 року пеню у розмірі 20 449 (двадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн.. 20 коп., три проценти річних в розмірі 168 495 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн.. 80 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 668 007 (шістсот шістдесят вісім тисяч сім) грн.. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія Інтербудінвест»1 613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 38 коп. у відшкодування судового збору та 113 (сто тринадцять) грн. 89 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І. В. Кирилюк