Справа № 22-ц-764/11 Головуючий у 1 інстанції: Качмар
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.
при секретарі - Тлумак Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 вересня 2010 року,-
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Нагуєвицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Рішення оскаржила ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Посилається на те, що суд не взяв до уваги проведення будівництва під час її шлюбу із ОСОБА_4, а відтак це майно є спільною сумісною власністю осіб, які на той час складали сім'ю. Не погоджується апелянт із доводами відповідачів про прибудову нерухомого майна після розірвання шлюбу. Крім цього вважає порушеними норми процесуального права, так як суд безпідставно відмовив у проведенні судової будівельно-технічної експертизи на предмет визначення року будівництва спірного майна.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга є безпідставною і тому її слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.10.1994 р., який між ними розірвано 16.02.2007 року.
Будинок, до якого здійснено спірну прибудову, знаходиться за адресою: с. Нагуєвичі, вул. Фридера, 59 та належить на праві власності ОСОБА_3 Земельна ділянка для обслуговування будинку, виділена в користування ОСОБА_3, становить 0,30 га.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім»ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
В судовому засіданні апелянтом не представлено доказів про те, що вона була членом сім»ї ОСОБА_3 та не доведено факту наявності угоди про створення спільної власності між нею та ОСОБА_3
Крім того, з квитанції та накладених вбачається, що будівельні матеріали закуплялись відповідачами і після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач має право не на визнання за нею права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а на відшкодування витрат на їх будівництво, а тому відсутні підстави для визнання права спільної сумісної власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: