Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/6724/11
вх. № 6724/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - Гуренко І.В., директор, наказ № 20-к від 21.05.2010 року; ОСОБА_1, дов. від 08.06.2011 р.;
відповідача - не з'явився;
третя особа - не з'явився; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Комунального заклад "Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Восток", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа < Текст >
до Споживчого товариства "Схід Плюс", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів
Позивач -Комунальний заклад “Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа “Восток” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -Споживчого товариства “Схід плюс” на свою користь заборгованості по договору оренди нежитлових приміщень № 2780 від 02.10.2006 року -31680,05 грн., з яких: 30878,95 грн. заборгованість по оренді, 801,10 грн. пеня, а також просить розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 2780 від 02.10.2006 року та віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди нежитлових приміщень № 2780 від 02.10.2006 року щодо своєчасного внесення орендної плати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 вересня 2011 року о 12:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року відкладено розгляд справи на 26 вересня 2011 року об 11:40 год.
Позивач у судовому засіданні 20 вересня 2011 року підтримав позов та просив суд його задовольнити.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, витребувані судом документи не надала, про причини неявки суд не повідомила.
У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 13 вересня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Проте, ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.08.2011 року повернулась на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Присутній в судовому засіданні 26 вересня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача та третьої особи, пояснив, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
02 жовтня 2006 року між Комунальним підприємством «Харківський Палац спорту»(орендодавець ) та Споживчим товариством «Схід Плюс» (орендар, відповідач) укладено договір № 2780 оренди нежитлових приміщень (далі договір), у відповідності до умов якого, орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення № 12-25 загальною площею 186,6 кв. м. в одноповерховій нежитловій будівлі Літ. «Г-1», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня, 5-А, та знаходиться в господарському віданні КП «Харківський Палац спорту»на підставі Договору про передачу майна в повне господарське відання №489 від 31.05.1994 року
Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 02 жовтня 2006 року.
Розділом 3 договору оренди ( з урахування договору про внесення змін № 1 до договору оренди від 02.10.2006 року, укладеному між сторонами договору 27.04.2009 року) передбачено, що, Орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання “Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова” від 03.10.2007 року № 208/07 і складає з 03.10.2007 року по 31.10.2007 року -2283,65 грн., а за листопад 2007 року -2495,44 грн. Ставка орендної плати з 03.10.2007 року складає 15%, за рік. (п. 3.2 договору).
Орендна плата перераховується за поточний місяць до 15 числа місяця наступного за звітнім.
Відповідно до договору про внесення змін № 1 до договору оренди від 02.10.2006 року, укладеному між сторонами 27.04.2009 року, майно передається в оренду з метою використання: спортивно-оздоровчий комплекс -площею 148,0 кв.м., підсобні приміщення -площею 38,6 кв.м.
01 вересня 2010 року, між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін № 2 до договору № 2780 оренди нежитлових приміщень від 02.10.2006 року, з якого вбачається, що на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації від 01.03.2010р. №194 «Про внесення змін в договір передачі майна в господарське відання №489 від 31.05.1994р. з КП «Харківський Палац спорту»та укладення договору передачі майна в оперативне управління з КЗ «Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Восток»м. Харкова». Таким чином Орендодавцем по Договору оренди №2780 від 02.10.2006р. нежитлових приміщень №12-25 загальною площею 186,6 кв.м по вул. Дванадцятого Квітня, 5-А вважається Комунальний заклад «Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Восток»м. Харкова»(позивач у справі).
Пунктом. 3.4 договору передбачено, що орендна плата перераховується : 30% на бюджетний рахунок; 70% на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача.)
Пунктом 4.1.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір діє з 02.10.2006 року по 03 02.10.2011 року.
01 березня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодуванню витрат балансоутримувачу), відповідно до умов якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дванадцятого Квітня, 5-А, загальною площею 2090,8 кв.м., а також утримання при будинкової території, а відповідач відшкодовує надані йому комунальні послуги в розмірі 10% від суми нарахованої орендної плати. Цим договором встановлено, що Орендар (відповідач) користується нежитловим приміщенням № 12-25 загальною площею 186,6кв.м.. в одноповерховій нежитловій будівлі Літ. «Г-1».
Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 договору про відшкодуванню витрат балансоутримувачу позивач зобов'язався забезпечити Виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями, а також надати Орендарю (відповідачу) комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами.
Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодуванню витрат балансоутримувачу, відповідач зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги.
Позивач свої обов'язки за договорами виконував належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актах виконаних робіт за період з 01.03.2010 року по 31.05.2011 року) проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу орендної плати та оплати експлуатаційних витрат, внаслідок чого, за період з березня 2010 року по травень 2011 року(включно) у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 30878,95 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та плати за отримані експлуатаційні послуги, за період з 01.03.2010 року по 31.05.2011 року не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень № 2780 від 02.10.2006 року (будівлі), та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю який був укладений між позивачем та відповідачем 01 березня 2010 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та з експлуатціних послуг 30878,95 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 9.3 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
Пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувачу також сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне внесення плат за цим договором у вигляді пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 801,10 грн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 801,10грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар більш ніж три місяці не сплачує позивачу орендну плату.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про дострокове розірвання договору оренди № 2780 від 02.10.2006 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно відповідача та при необхідності звернути стягнення на майно відповідача, суд відмовляє в її задоволенні, у зв'язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідності такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд - < Текст >
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди № 2780 від 02.10.2006 року укладений між Споживчим товариством “Схід плюс”, код 34024985 та Комунальним закладом “Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа “Восток”, код 33290660.
Стягнути з Споживчого товариства “Схід плюс”, (адреса: 61055, м.Харків, вул. Дванадцятого квітня, 5-А, ідентифікаційний код: 34024985) на користь Комунального закладу “Міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа “Восток” (61055, м.Харків, вул. Дванадцятого квітня, 5-А, ідентифікаційний код: 33290660) 30878,95 грн. основної заборгованості, 801,10 грн. пені, 401,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні вимоги позивача про забезпечення позовних вимог.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2011 року
справа № 5023/6724/11