Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" вересня 2011 р. Справа № 5023/6241/11
вх. № 6241/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов. від 20.07.11р.
Представника відповідача - ОСОБА_2, дов. від 02.12.10 р.
Третя особа - не з"явився.
3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіндер Клуб", м. Дніпропетровськ; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета дитинства", м. Харків. 3-я особа < Текст >
до Державної виконавчої служби Київського району, м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання права власності
Позивач -ТОВ “Кіндер Клуб” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -Державної виконавчої служби Київського району м. Харкова, в якій просить суд: визнати за позивачем право власності на майно в пункті №29 акту опису й арешту майна від 27.05.2011 року (далі - Акту) - “набори пластикових конструкторів дитячих - 36 шт.”, тобто на всі 36 одиниць з 36 описаних, на майно в пункті №158 Акту - “кукли дитячі - 65 шт.”, тобто на 31 одиницю з 65 описаних, на майно в пункті №165 Акту - “зброя дитяча -42 одиниці”, тобто на 25 одиниць з 42 описаних, на майно в пункті №169 Акту - “конструктор магнітний - 5 шт.”, тобто на всі 5 одиниць з 5 описаних, на майно в пункті №173 Акту - “середній іграшковий набір - 37 шт.”, тобто на 3 одиниці з 37 описаних та на майно в пункті №192 Акту -“пластикові автомобілі - 127 шт.”, тобто на 97 одиниць зі 127 описаних; зняти із зазначеного вище майна арешт.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 серпня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 серпня 2011 року о 10:00 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Планета дитинства".
Ухвалами господарського суду Харківської області від 15 серпня 2011 року та 19 вересня 2011 року розгляд справи відкладався.
У призначеному судовому засіданні 27 вересня 2011 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні проти позову не заперечує, надав через канцелярію суду додаткові документи (вх. № 30953), які судом долучені до матеріалів справи.
Третя особа у призначене судове засідання свого представника не направила, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила, витребувані судом документи не надала.
Присутні в судовому засіданні 27 вересня 2011 року позивач та відповідач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2011 року до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції надійшла заява представника ТОВ «Кіндер Клуб» Кудінова А.С., в якій він просив прийняти на виконання наказ №5023/863/11, виданий Господарським судом Харківської області 19.04.2011 р. про стягнення з боржника - ТОВ "Планета дитинства" на користь стягувача - ТОВ "Кіндер Клуб" 57857,24 грн., заборгованості, 580,11 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу. В наданій державному виконавцю заяві представник ТОВ «Кіндер Клуб» просив разом з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на рухоме майно боржника, яке знаходилось в м. Харкові по вул. Героїв Праці, 9 ТРЦ «ДАФІ».
27.05.2011 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Марченком Олександром Михайловичем був складений акт опису й арешту майна боржника в рамках виконавчого провадження №26734874 (номер в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень), яким наклав арешт на майно боржника - ТОВ «Планета дитинства»). Описане й арештоване майно було передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Кіндер Клуб» за довіреністю Тарасовій Наталії Сергіївні.
Як зазначає позивач у позовній заяві, детально вивчивши описане, арештоване та передане на йому на відповідальне зберігання майно, позивачем (ТОВ «Кіндер Клуб») було встановлено, що частина майна, зазначеного в акті опису й арешту майна від 27.05.2011 року, фактично належить не боржникові - ТОВ «Планета дитинства», а стягувачу - ТОВ «Кіндер Клуб», .що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає у його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
За приписами частини 5 вказаної норми у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до абз. 5 ч.3 ст. 11, ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець вправі накласти арешт виключно на майно боржника (яке належить боржнику). Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
· винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
· винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
· винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
· проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 26.12.2003 р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
В силу ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав. При цьому порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.
Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Суд зазначає, що позов про виключення майна з опису та звільнення його з-під арешту направлений на доведення обставини неправомірності дій державної виконавчої служби з підстав належності позивачу на праві власності спірного майна, тобто одночасно є спором про право, який розглядається в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідної скарги до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, подано не було, у зв'язку з чим не виносилось начальником відділу державної виконавчої служби постанови щодо звільнення з-під арешту майна боржника.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено в ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з березня 2010 року по січень 2011 року набув право власності на спірне майно, передане йому ПП КП «ОКСАМИТ», ТОВ «АТУН», ТОВ «ВИЗЕЛЬ». Факт належності частини описаного й арештованого майна саме позивачеві (ТОВ «Кіндер Клуб») підтверджується відповідними видатковими накладними.
Як зазначає позивач у позові і не спростовано матеріами справи, враховуючи тривалі господарські відносини, які існували між позивачем та ТОВ «Планета дитинства» (третьої особі у справі, боржника у виконавчому провадженні), позивач у період з березня 2010 року по січень 2011 року передав останньому частину належного йому на праві власності майна з метою його подальшої реалізації у мережах роздрібної торгівлі.
У зв'язку з тим, що майно, належне на праві власності позивачу ,з метою його реалізації перебувало у ТОВ «Планета дитинства » (третьої особі у справі, боржника у виконавчому провадженні), суд дійшов висновку, що державним виконавцем безпідставно було включено до акту опису й арешту майно боржника в рамках виконавчого провадження , майно, яке не належало боржнику (ТОВ «Планета дитинства »), а належало на праві власності позивачу.
Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.
Суд зазначає про те, що згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
< Текст >
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіндер Клуб» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2, код ЄДРПОУ 34497964) право власності на наступне майно: набори пластикові конструкторів дитячих у кількості 36 шт., ляльки дитячі у кількості 65 шт., зброю дитячу у кількості 42 одиниця, конструктори магнітні у кількості 5 шт., середній іграшковий набір у кількості 37 шт., пластикові автомобілі у кількості 127 шт.
Звільнити з-під арешту та виключити з акту опису й арешту майна АА № 767154 від 27.05.2011 року наступне майно: в пункті № 29 акту - набори пластикових конструкторів дитячих у кількості 36 штук, в пункті №158 акту - ляльки дитячі у кількості 65 штук, в пункті №165 акту - зброю дитячу у кількості 42 одиниці, в пункті №169 акту - конструктор магнітний у кількості 5 штук, в пункті №173 акту - середній іграшковий набір у кількості 37 штук, в пункті №192 акту - пластикові автомобілі у кількості 127 штук.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
Повний текст рішення оголошено та підписано 30.09.2011 року
справа № 5023/6241/11