Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" вересня 2011 р. Справа № 5023/7058/11
вх. № 7058/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - - ОСОБА_1, дов. від 20.02.10р.
Представник відповідача - не з"явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Безруки 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів
Позивач -ТОВ “Компанія “Опціон” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_2 на свою користь основний борг в сумі 7800,00 грн., 3% річних у сумі 97,42 грн., індекс інфляції у розмірі 904,80 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди № 07/06/10 від 01.06.2010 року щодо своєчасного внесення орендної плати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 вересня 2011 року о 12:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року відкладено розгляд справи на 29 вересня 2011 року о 10:30 год.
Позивач надав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 30154) в якій просить суд: стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 7800,00 грн., 3% річних у сумі 97,42 грн., індекс інфляції у розмірі 904,80 грн., неустойку у розмірі 1812,80 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розглянувши зазначену та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
У призначеному судовому засіданні 29 вересня 2011 року представник позивача позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав та просив суд його задовольнити.
У призначене судове засідання 29 вересня 2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 19 вересня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Матеріали справи містять поштове повідомлення (а.с 33), яке свідчить про отримання представником відповідача ухвали суду від 22.08.2011 року.
Присутній в судовому засіданні 29 вересня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
01 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) укладено договір оренди № 01/06/10, відповідно до пункту 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування кімнату в будівлі, загальною площею 40,2 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності..
Факт передачі будівлі підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами 01 червня 2010 року.
Згідно до п. 3.1 Договору передбачено, що орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна та складає за перший та другий місяці оренди - 600,00 грн. на місяць, а всі послідуючі місяці по 800,00 грн., (у т.ч ПДВ-133,33 грн.) .
Пунктом 3.2 Договору, встановлено, що розрахунки проводяться кожен місяць шляхом сплати рахунка, який виставляється Орендодавцем на ім'я Орендаря на підставі оформлених актів здавання-передавання робіт не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.3.5 Договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість орендованого майна.
Згідно до п. 5.2 договору, сторони домовились, що строк оренди - з моменту прийняття орендованого приміщення за актом прийому-передачі до 31 грудня 2010 року.
У відповідності до п. 6.5 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 10 днів до закінчення строку його дії, договір вважається поновленим на тих же умовах ще на один календарний рік.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством та договором порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що договір № 01/06/10 від 01.06.2010 року договір продовжено на один рік , тобто до 31.12.2011 року.
Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання по договору щодо надання відповідачу орендних послуг, встановлених договором, проте, орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, не у повному обсязі оплачував виставлені позивачем рахунки внаслідок чого, у відповідача станом на липень 2011 року виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 7800,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 7800,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором № 01/06/10, який був укладений між сторонами по справі 01 червня 2010 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7800,00 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, орендар більш ніж три місяці (з серпня 2010 року по липень 2011 року) не сплачував позивачу орендну плату.
Як свідчать матеріали справи, 01 серпня 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача лист в якому, посилаючись на систематичну несплату відповідачем оренди з серпня 2010 року по липень 2011 року, повідомив про розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Також позивач вимагав передачу орендованого майно протягом трьох діб від дня отримання цього повідомлення. Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення зазначений лист отримано відповідачем 05 серпня 2011 року.
Позивач скористався своїм правом, встановленим ст.. 782 Цивільного кодексу України, відмовився від договору оренди і вимагав повернення орендованого приміщення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір № 01/06/10, який був укладений між сторонами по справі 01 червня 2010 року є розірваним з 05 серпня 2011 року.
Статтею 785 Цивільного Кодексу встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду.
Проте, відповідач, після припинення дії договору не повернув орендодавцю (позивачу) орендоване майно. Як зазначає позивач у позовній заяві на час подання позовної заяви до суду відповідач продовжує користуватися орендованим майном. Документів, що спростовують викладене у позові, зокрема акту прийому-передачі орендованого майна відповідачем не надано.
Наведене свідчить про порушення відповідачем ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідальність за таке порушення встановлена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України , яка встановлює , що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення річчі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 1812,80 грн. у розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення об'єкту оренди з 08.08.2011 року по 16.09.2011 року (включно).
Враховуючи, що відповідач не повернув орендоване майно після закінчення строку дії договору, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 1812,80 грн. неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з 01 серпня 2010 року по 31.05.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 97,42 грн., та інфляційні у розмірі 904,80 грн., які підлягають стягненню з відповідача,
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд, -
< Текст >
Прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон» (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 34332444, р/р 26009215179500 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005) - основний борг в сумі 7800,00 грн., 3% річних у сумі 97,42 грн., індекс інфляції у розмірі 904,80 грн., неустойку у розмірі 1812,80 грн., 106,15 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2011 року
справа № 5023/7058/11