Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2011 р. Справа № 5023/6093/11
вх. № 6093/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 2 від 05.01.2011 р.
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ТОВ "Центр передових технологій будівництва та ремонта автомобільних доріг", м. Харків 3-я особа < Текст >
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 29397,08 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонта автомобільних доріг" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 25383,07 грн. основного боргу; 1961,80 грн. пені; 427,69 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами; 1624,52 грн. інфляційного збільшення боргу у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару - асфальтобетонної суміші М3 за договором поставки № Пр 22.10. від 06.04.2010 р.
Сторони до початку судового засідання призначеного на 15.09.2011 р., через канцелярію господарського суду 15.09.2011 р. за вх. № Д1660, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 15.09.2011 р. за вх. № 17409, надав заяву про надіслання позивачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61000, АДРЕСА_2 яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 15.09.2011 р. за вх. № 17410, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61142, АДРЕСА_1, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 15.09.2011 р. за вх. № 17412, надав клопотання про залучення до матеріалів справи акту звірки, складеного між сторонами, яке господарським судом було задоволено та наданий акт було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 15.09.2011 року було оголошено перерву до 22.09.2010 року о 09:30.
Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.09.2011 р. за вх. № Д1714, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 22.09.2011 р. за вх. № 18084, надав платіжне доручення № 74 від 29.08.2011 р., яке господарським судом залучається до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних та 383,07 грн. основного боргу.
Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних та 383,07 грн. основного боргу не заперечував.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
06.04.2010 р. між сторонами був укладений договір поставки № Пр 22.10 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач зобов'язується на умовах даного договору поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язується на умовах цього договору прийняти товар та сплатити за нього узгоджену суму.
Відповідно до п.1.2. договору кількість, асортимент та ціна товару, котрий є предметом даного договору, визначаються у специфікації (додаток № 1), яка є складовою та невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.3. договору було передбачено, що на узгоджену партію товару позивач складає рахунок, який є підставою для оплати та відвантаження партії товару. Відвантаження товару проводиться частинами, при цьому під частиною розуміється товар, який було відвантажено за одним товарно-транспортним документом.
Відповідно до п.5.1. договору розрахунки по даному договору здійснюються на умовах 100% передоплати.
Однак, п. 5.4. договору було передбачено, що у виняткових випадках за узгодженням сторін порядок розрахунків на партію товару, передбачений п.5.1. договору, може бути змінений. Для зміни порядку розрахунків покупець (відповідач) направляє постачальнику (позивачу) гарантійне письмо з обов'язковим зазначенням номеру рахунку, за яким пропонується змінити форму розрахунків, порядок та строки розрахунків. У разі згоди постачальника (позивача) дані зміни набирають сили тільки на вказану партію товару в частині порядку розрахунків, в іншому діють умови даного договору.
Пунктом 7.2. договору було передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату поставленого товару відповідно до виставлених рахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючий за період прострочки, розрахованої з розміру не перерахованої суми за кожний день прострочки.
Так, судом встановлено, що позивач на підставі видаткової накладною № 1865/10 від 26.10.2010 р. та довіреності серії 12 ААА № 960409 від 26.10.2010 р. поставив відповідачу асфальтобетонну суміш МЗ на суму 4977,00 грн.
Разом з цим суд зазначає, що згідно листа № 11 від 04.11.2010 р. відповідач просив позивача відпустити йому 100т МЗ та 40 КЗ асфальту відповідно до договору, оплату за який він гарантував здійснити до 15.11.2010 р.
За таких обставин в період з 05.11.2010 р. по 12.11.2010 р. на підставі довіреності серії 12 ААА № 960416 від 04.11.2010 р. позивач поставив відповідачу асфальтобетонну суміш МЗ за видатковою накладною № 308/11 від 04.11.2010 р. на суму 4767,00 грн., за видатковою накладною № 328/11 від 05.11.2010 р. на суму 6177,60 грн., за видатковою накладною № 605/11 від 11.11.2010 р. на суму 3018,60 грн., за видатковою накладною № 723/11 від 12.11.2010 р. на суму 6739,20 грн.
Отже, відповідно до умов договору, листа № 11 від 04.11.2010 р. та рахунку № 5017/10 від 26.10.2010 р., рахунку № 5224/11 від 04.11.2010 р. та рахунку № 5240/11 від 05.11.2010 р. відповідач повинен був оплатити поставлений йому товар до 15.11.2010 р., але свої грошові зобов'язання перед позивачем він своєчасно не виконав, у зв'язку з чим станом на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом заборгованість відповідача перед позивачем становила 25383,07 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду (22.07.2011 року) сума основного боргу відповідача становила 25383,07 грн., вона не була погашена відповідачем і ця сума підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення викладені у пункті 7.2. договору, перевіривши розрахунки позивача пені, інфляційних та 3% річних, та враховуючи те, що відповідачем не було надано до суду контррозрахунку відповідних сум, господарський суд прийшов до висновку, що сума пені у розмірі 1961,80 грн., 427,69 грн. 3% річних та 1624,52 грн. інфляційних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи 29.08.2011 р. згідно платіжного доручення № 74 було сплачено позивачу 25000,00 грн. заборгованості за а/б суміш за 2010 р., господарський суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 383,07 грн. основного боргу; 1961,80 грн. пені; 427,69 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами та 1624,52 грн. інфляційного збільшення боргу.
Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 293,97 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25000,00 грн. основного боргу.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61142, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в КДР "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр передових технологій будівництва та ремонта автомобільних доріг» (61000, АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ 30883206, п/р 26009000127287 у філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Харкові, МФО 351618) 383,07 грн. основного боргу; 1961,80 грн. пені; 427,69 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами; 1624,52 грн. інфляційного збільшення боргу; 293,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 27.09.2011 р.