Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" вересня 2011 р. Справа № 5023/7071/11
вх. № 7071/11
Суддя господарського суду Буракова А.М.
при секретарі судового засідання Чепак А.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 , особисто,
3-ї особи < Текст > відповідача - не з"явився, 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення суми основного боргу у розмірі 9380,00 грн., пені 485,96 грн., інфляційних витрат 112,56 грн., 3% річних - 94,06 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення суми основного боргу за Договором № 17 від 01.04.2011 р. у розмірі 9380,00 грн., пені 485.96 грн., інфляційних витрат 112,56 грн., 3% річних - 94,06 грн. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконанння покладених на відповідача обов"язків за договором № 17 від 01.04.2011 р., в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, з урахуванням чого, просить суд задовольнити позов та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 19.09.2011 року о 12:00 годині.
До господарського суду Харківської області 14.09.2011 року від позивача надійшла заява (вх.17297), відповідно до якої просить суд долучити до матеріалів справи, витребувані судом документи.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102208779396.
Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.04.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Харків (відповідачем) було укладено Договір оренди №17.
Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове користування об"єкт оренди:
п.1.1.1. Приміщення, розташованого в корпусі № 3 на першому поверсі, за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 29,20 кв.м..
Відповідно до п.2.1. Договору, Об"єкт оренди передається відповідачу для розміщення офісу.
Відповідно до п.3.2. Договору, об"єкт оренди передається орендарю по акту приймання передачі, який є невід"ємною частиною зазначеного договору.
На виконання зазначеного пункту Договору, 01.04.2011 року між сторонами був підписаний акт приймання передачі приміщення, який міститься в матеріалах справи. (а.с. 11).
Згідно п.4.1. Договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акта приймання передачі та діє до 31.12.2011 року.
Відповідно до п.5.1. Договору, розмір орендної плати складає 2920,00 грн.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що плата за оренду приміщення орендатором проводиться з 1 по 5 число поточного місяця. Акти виконаних робіт виставляються щомісячно.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості за орендну плату, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 9380,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 112,56 грн., 3% річних у розмірі 94,06 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 485,96 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 112,56 грн., 3% річних у розмірі 94,06 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2. Договору передбачено, у випадку порушення орендарем зобов"язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов"язується виплатити Орендодавцеві пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року у розмірі 485,96 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - < Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61046,АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61019, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_3 в філії УніКредитБанк ВАТ в м. Києві, МФО НОМЕР_4, ідент. код НОМЕР_2) суму основного боргу за Договором № 17 від 01.04.2011 р. у розмірі 9380,00 грн., пені - 485.96 грн., інфляційних витрат - 112,56 грн., 3% річних - 94,06 грн., державного мита в сумі 100,72 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Буракова А.М.
Повний текст рішення по справі 5023/7071/11 складено та підписано 23.09.2011 року.