Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2011 р. Справа № 5023/5697/11
вх. № 5697/11
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Сальнікова Г.І.
суддя Смірнова О.В.
суддя Жиляєв Є.М.
при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.
за участю представників сторін:
прокурора - < Текст > позивача - ОСОБА_1, дов.б/н від 01.10.10 р., ОСОБА_2, дов. б/н від 04.01.11 р., ОСОБА_3 дов. б/н від 04.01.2011 р. 3-й особи - ОСОБА_4, дов. №1/1-19-42/5666-11 від 01.08.11 р., відповідача - ОСОБА_5, дов. №378 від 24.02.11 р. 3-й особи - не з*явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Дім полімерів", м. Харків в інтересах держави в особі< Текст > 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чопська митниця м.Чоп
до СТГО "Південна залізниця" м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" м.Львів
про стягнення 237534,96 грн.
Позивач, ТОВ "Дім полімерів", звернувся до господарського суду із позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача, СТГО "Південна залізниця", на свою користь 237534,96 грн., які були безпідставно списані відповідачем з особистого рахунку позивача, а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 07.09.11 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 23.09.11 р..
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.11 р. клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи задоволено.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області для розгляду справи № 5023/5697/11 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Смірнова О.В., Жиляєв Є.М.
Відповідач в судовому засіданні, у відзиві на позов та його доповненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що списання грошових коштів за користування вагонами в розмірі 149445,36 грн. та послуг із зберігання вантажу, в розмірі 88089,60 грн. здійснене у чіткій відповідності до чинного законодавства, вважає що ТОВ "Дім полімерів" є неналежним позивачем, оскільки грошові кошти за користування вагонами були списані залізницею з рахунку ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" на підставі договору від 29.12.10 р. № 0156/1, та зазначає, що відповідач будь-яким чином не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Чопська митниця) в судовому засіданні та у письмових поясненнях, зазначає, що діяла виключно в межах компетенції та у спосіб, встановлений чинними нормативно-правовими актами, які регламентують здійснення митної справи.
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Львівська залізниця) у судове засідання не з'явилась, однак 09.09.11 р. через канцелярію суду надала на виконання вимог ухвали суду документи, які долучені судом до матеріалів справи.
За таких обставин, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.07.10 р. між ним та фірмою "Arcadium Alliance LLP" було укладено контракт № 17/07-10, предметом якого є отримання у власність позивача від зазначеної фірми товару (поліетилен в гранулах), який завозився на територію України залізничним транспортом з Республіки Угорщина.
14.07.10 р. між позивачем та ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" було укладено договір № 210 ТЕ про транспортне-експедиційне обслуговування вантажів, відповідно до умов якого ДП "УДЦТС "Ліски" взяло на себе зобов'язання виступати платником залізничного тарифу, додаткових зборів, інших платежів, при перевезенні вантажів по території України, країн СНД та інших держав. Оплата за послуги з перевезення залізничним транспортом сплачується підприємством через свого експедитора, ДП "УДЦТС "Ліски" в особі філії "УДЦТС "Ліски" на Південній залізниці, на користь залізниці.
Позивач посилається на той факт, що відповідач в березні 2011 року в односторонньому порядку списав з його рахунку грошові кошти в розмірі 237534,96 грн. за простій вагонів в якості оплати за користування контейнерами та зберігання вантажу, який був затриманий Чопською митницею для догляду та зважування вагонів №№ 22937825, 23506009, 23677834, 23609308, 23957814, 23988116, 23912330, 24259327, 24330185, 24535031, 26243592.
Позивач не погоджується із тим, що відповідачем в односторонньому порядку було списано грошові кошти в розмірі 237534,96 грн. в якості плати за простій вагонів, посилаючись на те, що для застосування ст.119 Статуту залізниць України та для застосування такої міри відповідальності, як сплата за простій вагонів, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини. В даному випадку, на думку позивача, затримка вагонів здійснена за відсутності вини вантажовідправника чи вантажоодержувача, згідно заявок митного посту "Чоп-залізничний", поданих згідно ст.139 Митного кодексу України. Проведені Чопською митницею процедури митного контролю, за затримку вагонів, під час яких, згідно Статуту залізниць України, не передбачено стягнення плати з вантажовідправника чи вантажоодержувача. Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що в результаті митного контролю з боку митного органу не було виявлено будь-яких порушень, у зв'язку з чим, на думку позивача, правових підстав для списання з його особового рахунку грошових коштів у відповідача не було.
Вислухавши позивача, судова колегія не може погодитися з його доводами, оскільки:
Відповідно до п.2.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів - розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Згідно з п.2.3 зазначених Правил - розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір за № 0156/1 було укладено між відповідачем та ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" 29.12.10 р., який регулює взаємовідносини "Сторін", пов'язані з організацією та здійсненням експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів по території України.
Відповідачем відкрито рахунок на ім'я експедитора з кодом 7723261, для оплати послуг з перевезення.
Відповідно до п. 2.2.8 договору експедитор, у даному випадку саме ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", зобов'язався відшкодовувати витрати пов'язані із затримкою вагонів по незалежним від залізниць України обставинами, на підставі документів, що додаються станціями до перевізних документів, у тому числі плату за користування вагонами в зв'язку з закриттям коду, при наявності вини "Експедитора".
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов"язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.
Доказів укладення договору щодо розрахунків за перевезення вантажу та вантажобагажу між відповідачем та позивачем суду не надано.
Згідно ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під"їздних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб"єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Як зазначається у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов"язанні.
Тому посилання позивача в обгрунтування позовної заяви на те, що для застосування ст.119 Статуту залізниць та для застосування такої міри відповідальності, як сплата за простій вагонів потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою та збитками і вини, є хибними.
Плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Позивач посилається на той факт, що вагони з товаром (поліетиленом), що належав позивачеві, було затримано Чопською митницею у зв'язку з проведенням митного контролю, без здійснення митного оформлення, тому затримка вагонів виникла за заявою Чопської митниці і не була пов'язана з митним оформленням, та не була викликана обставинами, які надають підстави для складання актів загальної форми.
Дане твердження позивача не може бути прийнято судом до уваги, оскільки митне оформлення Митний кодекс України визначає як виконання митним органом дій (процедур), що пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів. Відповідно, випливає твердження, що митне оформлення є обов'язковою складовою митного контролю. За логікою такого підходу виходить, що після завершення процедур митного контролю його результати закріплюються (документуються) процедурами митного оформлення.
Стаття 43 Митного кодексу України наголошує, що митний контроль закінчується - у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 р. № 113 і зареєстровані Міністерством юстиції України 15.03.99 р. за № 165/3458 з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила користування вагонами), визначили порядок і умови користування вагонами.
Відповідно до п.13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені ст.121 Статуту залізниці України та п.16 Правил користування вагонами і є вичерпними.
Затримка вагонів, пов'язана з митним контролем, не відноситься до підстав, передбачених у статті 121 Статуту та п.16 Правил, за наявності яких, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами.
Твердження позивача про те, що для застосування ст.119 Статуту залізниць як сплати такої міри відповідальності, як плата за користування вагонами, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення є помилковим, оскільки плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Окрім того, судовою колегією не може бути прийнято до уваги твердження позивача, що при проведенні митного контролю митними органами не було виявлено будь-яких порушень, оскільки цей факт спростовується матеріалами справи, а саме:
листами № 12/36-116 від 24.01.11 р. та № 12/36-123 від 25.01.11 р., відповідно до яких в результаті зважування залізничних вагонів із вантажем "поліетилен", що надійшли з Угорщини та слідують в Україну, встановлено (Акти загальної форми станції Батьово № 25010 від 22.01.11 р., № 25011 від 22.01.11 р., № 25012 від 22/23.01.11 р., № 25013 від 23.01.11 р., № 25014 від 23.01.11 р.), розбіжність ваги зазначеної у супровідних та перевізних документах з фактичною;
комерційним актом серія Б 013653/19 від 29.01.11 р., відповідно до якого встановлено, що в наявності виявилось 2080 місць, замість 2120, зазначених у накладній, та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.09 р. № 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" за користування вагонами та контейнерами нарахована плата, включаючи ПДВ в розмірі 149445,36 грн., та за здійснення послуг з зберігання затриманого вантажу нарахований збір в розмірі 88089,60 грн., з урахуванням ПДВ.
Грошові кошти за користування вагонами та послуг із зберігання вантажу на загальну суму 237534,96 грн., з урахуванням ПДВ, були списані відповідачем з рахунку ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" на підставі договору № 0156/1 від 29.12.10 р., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку ( т. 2, а.с.71-73).
Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач списав кошти з його рахунку є безпідставними, про що також свідчать копії рахунків від 24.02.11 р. №№ 952191, 952192,952198, 958208 та від 25.02.11 р. № 952211, 952212, 952213, 952215, 952216, 952219, 952222, які були направлені позивачеві від ДП "УДЦТС "Ліски".
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що оплата позивачем експедитору за надані ним послуги, здійснювалась відповідно до рахунків, наданих останнім позивачеві на підставі договору № 210-ТЕ від 14.07.10 р., а оплата за залізничні перевезення відповідачу проводилась на підставі договору № 0156/1 від 29.12.10 р. з іншого рахунку та банківської установи, а позивач просить суд стягнути з відповідача на користь експедитора, оскільки особовий рахунок № 7723261, відкритий на ім'я експедитора, а не позивача, як це зазначено останнім у позові.
Листом № 1/28-02/2011 від 28.02.11 р., наявним в матеріалах справи ( т.1, а.с. 30), позивач повідомив експедитора про згоду на оплату транспортно-експедиційного обслуговування та станційних послуг за спірними вагонами, та зазначив, що нарахування по ст.Батьово Львівської залізниці не буде проведено до перевірки обґрунтованості здійснених нарахувань, однак в березні 2011 року, позивач провів оплату експедитору по зазначених вище рахунках, що підтверджує визнання сум, пред'явлених до оплати.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку, що в задоволенні позову треба відмовити.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись Статутом залізниць України, Митним кодексом України, Правилами користування вагонами і контейнерами, ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -
В позові відмовити.
Головуючий суддя (підпис< Текст > Сальнікова Г.І.
суддя (підпис< Текст > Смірнова О.В.
суддя (підпис< Текст > Жиляєв Є.М.
Повне рішення складено 21.09.11 р.