Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2011 р. Справа № 5023/6037/11
вх. № 6037/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 02-64/20 від 01.02.2011 р.
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 1626 від 11.08.2011 р. 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Підприємства з 100 % іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез", м. Рубіжне 3-я особа < Текст >
до ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 140303,74 грн.
Підприємства з 100 % іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 99399,99 грн. основного боргу, 28336,32 грн. пені, 10238,19 грн. інфляційних витрат, 2329,24 грн. 3% річних від простроченої суми у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 276 від 11.08.2010 р.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на позовну заяву в яких вказував, що він позовні вимоги в частині наявної заборгованості визнає, а вимоги в частині пені визнає тільки в сумі 7606,10 грн.
Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 08.09.2011 р. за вх. № Д1631, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що представник позивача в судове засідання з'явився, господарський суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 08.09.2011 р. за вх. № 30080, надав заяву про надіслання позивачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 2А, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 07.09.2011 р. за вх. № 20871, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих письмових поясненнях представник позивача виклав клопотання про повернення позивачу зайво сплаченого державного мита в сумі 6,11 грн. за цим позовом, оскільки внесене ним державне мито за цим позовом було перераховано у більшому розмірі. Дане клопотання господарський суд вважав за необхідне вирішити в процесі розгляду справи.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 08.09.2011 р. за вх. № 30141, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.
Згідно неї представник позивача просить у зв'язку з перерахуванням ціни позову стягнути з відповідача на користь позивача 98399,99 грн. основного боргу, 7605,11 грн. пені, 9591,39 грн. інфляційних витрат, 2329,24 грн. 3% річних, всього - 117925,73 грн.
Отже, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у розмірі 117925,73 грн., а представник відповідача проти їх задоволення не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
11 серпня 2010 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 276 (надалі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. цього договору позивач прийняв зобов'язання поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар: фарба акрилова для дорожньої розмітки “Синтего-Д”, розчинник, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Вартість одиниці товару, асортимент та кількість постачаємої партії товару визначаються специфікаціями (пункт 3.1. договору).
Згідно пунктів 6.1., 6.2. договору відповідач був зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачу було відвантажено товар за накладною № РН-0000229 від 16 серпня 2010 р. на загальну суму 98399,99 грн. та отримано представником відповідача за довіреністю № 118 від 13.08.2010 р. Також відповідачу було виставлено рахунок-фактура № СФ-0000315 від 16.08.2010 р. на загальну суму 98399,99 грн., однак доказів сплати цього рахунку відповідачем в матеріалах справи не міститься.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що відповідач заборгував позивачеві грошові кошти за переданий товар по договору на суму 98399,99 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 98399,99 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно пункту 8.2. договору за порушення строків виконання зобов'язань по цьому договору з винної сторони стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється до моменту повного виконання стороною своїх зобов'язань.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 8.2. договору, господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 7605,11 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нарахованих інфляційних витрат у розмірі 9591,39 грн. та суми нарахованих 3% річних у розмірі 2329,24 грн., в зв'язку з чим дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1179,26 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
В задоволенні клопотання представника позивача про повернення позивачу зайво сплаченого державного мита в сумі 6,11 грн. за цим позовом господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки позивачем в процесі розгляду справи були зменшені свої позовні вимоги, а при подачі позову до суду позивачем було сплачено державне мито у розмірі встановленим діючим законодавством пропорційно до заявлених на той час позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Задовольнити заяву представника позивача про надіслання позивачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 2А.
Прийняти до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Підприємства з 100 % іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез" (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 2А, код ЄДРПОУ 32803942, р/р № 26005959676654 у філії ПАТ “ПУМБ” в м. Сєвєродонецьк, МФО 304966) 98399,99 грн. основного боргу, 7605,11 грн. пені, 9591,39 грн. інфляційних витрат, 2329,24 грн. 3% річних, 1179,26 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про повернення позивачу зайво сплаченого державного мита.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 13.09.2011 р.