Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" вересня 2011 р. Справа № 5023/5908/11
вх. № 5908/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1/11 від 02.01.2011 р.
3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна", м. Херсон 3-я особа < Текст >
до ТОВ "Аврора-М", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 13792,83 грн.
Приватна виробничо-комерційна фірма "Пані Крістіна" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-М" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 12870,23 грн. основного боргу та штрафних санкцій в сумі 922,60 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати товару поставленого йому позивачем.
Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 06.09.2011 р. за вх. № Д1625, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник позивача, через канцелярію господарського суду 06.09.2011 р. за вх. № 16947, надав письмові пояснення в яких вказував, що в позові ст.ст. 66, 67 ГПК України були зазначені помилково. Дані письмові пояснення господарським судом залучаються до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Між сторонами 03.02.2010 р. був укладений договір дистрибуції № 47/10/ПК (надалі-договір).
Пунктом 2.1. договору було передбачено, що дистриб'ютор (відповідач) зобов'язується здійснити продавцю (позивачу) послуги по дистрибуції, тобто закупати продукцію, за свій рахунок приймати, зберігати, здійснювати дистрибуцію продукції на території дистрибуції у відповідності з метою по дистрибуції, вчасно сплачувати продукцію за відповідною ціною у передбачений строк.
У відповідності з п.2.4. продавець (позивач) зобов'язувався поставити продукцію дистриб'ютору (відповідачу), а дистриб'ютор (відповідач) прийняти та сплатити її у відповідності з умовами договору.
Так, позивач за договором продав відповідачеві продовольчі товари на суму 15870,23 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна № 000181 від 14.03.2011 р. на суму 7730,80 грн., видаткова накладна № РН-000180 від 14.03.2011 р. на суму 8139,43 грн., податкова накладні № 50 та № 49 від 14.03.2011 р.
Згідно банківської виписки від 05.07.2011 р. відповідачем за вказану продукцію було сплачено позивачу тільки 3000,00 грн.
Таким чином сума основного боргу складає 12870,23 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі12870,23 грн. не міститься.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі12870,23 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.9.1. договору за порушення строків оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у п.9.1. договору, перевіривши розрахунок пені, господарський суд прийшов до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено вірно та сума пені у розмірі 546,54 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нарахованих інфляційних у розмірі 270,28 грн. та суми нарахованих 3% річних у розмірі 105,78 грн., в зв'язку з чим дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 138,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-М" (юридична адреса: 61129, м. Харків, вул. Уборевича, буд. 42-Б, кв. 72; поштова адреса: м. Харків, вул. Малиновського, 5; код ЄДРПОУ 34954448, р/р 26009228882000 в ПАТ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" (73000, м. Херсон, пр-т Текстильників, 5, код ЄДРПОУ 23135010, р/р 26004870934711 в ООФ АКБ «Укрсоцбанка», МФО 328016) 12870,23 грн. основного боргу; 546,54 грн. пені; 270,28 грн. інфляційних; 105,78 грн. 3% річних; 138,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 12.09.2011 р.