Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" вересня 2011 р. Справа № 5023/6081/11
вх. № 6081/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 20 від 01.08.2011 р.
3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ТОВ "Полірем-Центр", м. Київ 3-я особа < Текст >
до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 45623,06 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 35794,50 грн., суми нарахованої пені у розмірі 3153,34 грн., суми нарахованих інфляційних у розмірі 5168,68 грн., суми нарахованих 3% річних у розмірі 1506,54 грн., а всього - 45623,06 грн.
Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 06.09.2011 р. за вх. № Д1626, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач, через канцелярію господарського суду 23.08.2011 р. за вх. № 3814, надав документи згідно клопотання, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.
Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи на 06.09.2011 року о 16:00, яка відповідачем була отримана, та передана телефонограма про час та місце слухання зазначеної справи. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 03.01.2009 р. було укладено договір № 228/0109ВХ (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався доставити та передати у власність відповідача непродовольчу продукцію (товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплачувати його на умовах даного договору.
Строк оплати товару згідно п.7.1. договору визначався в пункті 3 Угоди про Умови (додаток № 1 до договору) і складав 45 днів з дня продажу.
Згідно п.7.5. договору позивач погоджувався, що відповідач здійснює оплату відповідних рахунків шляхом банківського переказу в день настання строку платежу.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 92938,98 грн. з ПДВ за цінами встановленими в накладних. Факт передачі підтверджується наступними видатковими накладними: № 621 від 16 березня 2009 року, № 994 від 13 квітня 2009 року, № 3441 від 18 вересня 2009 року, № 3770 від 06 жовтня 2009 року, № 3769 від 06 жовтня 2009 року та довіреностями серія ЯПН № 931255/3494 від 16 березня 2009 року, серія ЯПР № 546524/3763 від 06 квітня 2009 року, серія ЯПТ № 431526/5466 від 14 вересня 2009 року.
Також, позивачем була оформлена накладна на повернення товару № 10 від 11 червня 2009 року на суму 24,48 грн.
Останні партії товару, по яким у відповідача виникла заборгованість, були здійснені 18 вересня 2009 року на суму 40341,65 грн. та 06 жовтня 2009 року на суму 7671,44 грн.
Відповідно до пункту 14.3. Договору відповідач незалежно від наявності недоліків товару має право повернути товар позивачу якщо товар попри очікування відповідача не був реалізований споживачам протягом 90 днів з дати поставки партії товару відповідачу.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів отримання позивачем від відповідача документів на повернення товару у зв'язку з його не реалізованістю.
Таким чином, враховуючи умови викладені в договорі, відповідач повинен був здійснити оплату за переданий по договору товар на протязі 45 календарних днів з дати спливу 90 календарних днів, які відраховуються з дати поставки відповідної партії товару, а саме: по видатковій накладній № 3441 від 18 вересня 2009 року до 01 лютого 2010 року, а по видатковим накладним № 3770 від 06 жовтня 2009 року та № 3769 від 06 жовтня 2009 року до 19 лютого 2010 року.
На підставі пункту 9.1. договору позивач був зобов'язаний сплатити відповідачу одноразовий внесок за послуги, пов'язаний з введенням позивача в базу даних відповідача у сумі, визначеній в пункті 4 Угоди про Умови. Згідно пункту 4 Угоди про Умови позивач повинен сплатити відповідачу, одноразово, суму у розмірі - 1500,00 грн. з ПДВ. Також згідно пункту 12.2. та 12.2.1. договору позивач зобов'язувався сплатити відповідачу послуги з розширення ринку збуту товарів в сумі, що дорівнює процентам, зазначеним в пункті 5 Угоди про Умови, обчисленим з сум перерахованих коштів за товар позивачу. Пунктом 5 Угоди про Умови плата за послуги з розширення ринку збуту товарів становить 3%.
На виконання умов договору відповідач виставив позивачеві рахунки - фактури № 534 від 31 березня 2009 року на суму 1500,00 грн., № 1057 від 31 липня 2009 року на суму 420,00 грн., № 1271 від 31 серпня 2009 року на суму 870,00 грн., № 1800 від 30 листопада 2009 року на суму 330,00 грн., та акти прийому - передачі виконаних робіт № 331174 від 31 березня 2009 року, №731156 від 31 липня 2009 року, № 931126 від 31 серпня 2009 року, № 931651 від 30 листопада 2009 року.
З урахуванням вищенаведеного загальна сума, яку позивач повинен сплатити відповідачу згідно договору, становить 3120,00 грн.
Керуючись пунктом 7.7. Договору відповідач направив позивачеві заяву про зарахування зустрічних вимог. На підставі даної заяви у позивача припинилося зобов'язання щодо оплати наданих послуг відповідачем по договору на суму 3120,00 грн.
З акту звірки взаєморозрахунків, складеного між сторонами, станом на 05 березня 2010 року вбачається, що позивач передав товар відповідачу на суму 92938,98 грн., а відповідач оплатив позивачеві за отриманий товар 54000,00 грн., зарахував кредиторську заборгованості на суму 24,48 грн. (повернення товару) та зарахував зустрічні вимоги на суму 3120,00 грн.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що відповідач не розрахувався перед позивачем повністю за переданий (отриманий) товар і заборгував позивачеві грошові кошти за переданий товар по договору на суму 35794,50 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу у розмірі 35794,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.15.4. договору за порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 15.4. договору, перевіривши розрахунки пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунки пені позивачем зроблено вірно та сума пені у розмірі 3153,34 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми нарахованих інфляційних у розмірі 5168,68 грн. та суми нарахованих 3% річних у розмірі 1506,54 грн., в зв'язку з чим дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 456,23 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, р/р 26006065159900 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 30574719, р/р 26002401085040 в Київській Регіональній Дирекції «Райфайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 322904) суму основного боргу у розмірі 35794,50 грн., суму нарахованої пені у розмірі 3153,34 грн., суму нарахованих інфляційних у розмірі 5168,68 грн., суму нарахованих 3% річних у розмірі 1506,54 грн., 456,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 12.09.2011 р.