Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" вересня 2011 р. Справа № 5023/5585/11
вх. № 5585/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_1. за довіреністю № Д-01/03 від 18.01.2010 р. 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ТОВ "Торговий дім Агродар", м. Харків 3-я особа < Текст >
до ТОВ "Екс-Ойл", м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання недійсними договорів
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/5585/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" (відповідач) про визнання недійсними угод № 120609/01 К від 12.06.09 р., № 270809-К від 27.08.09 р., № 250211/1-К від 25.02.11 р., № 060511/2-К від 06.05.11 р., які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ", за весь період господарської діяльності між ними.
В обґрунтування позову позивач вказує, що від органів ДПІ позивачу стало відомо про те, що було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності відповідача, де ДПІ визнає нікчемними усі правочини, укладені між позивачем та відповідачем. Такі висновки ДПІ можуть негативно вплинути на фінансово-господарську діяльність позивача та йому можуть додатково нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції за наслідками таких висновків.
Представник відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 01.09.2011 р. за вх. № Д1597, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 01.09.2011 р. за вх. № 16714, на виконання вимог суду надав письмові пояснення щодо перейменування ТОВ "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" в ТОВ "Екс-Ойл", які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих письмових поясненнях відповідач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пересічанський МЕЗ" змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 09-09 від 05.09.2009 р. Державна реєстрація зазначеної зміни відбулася 10.09.2009 року, про що Державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області Звоник Вікторією Анатоліївною було зроблено запис № 1 480 105 0005 043184.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечував.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пересічанський МЕЗ" (відповідач) були укладені наступні договори: № КП-120609/01 К від 12.06.09 р., № КП-270809-К від 27.08.09 р., № 250211/1-К від 25.02.11 р., № 060511/2 К від 06.05.11 р.
Як свідчать матеріали справи, предметом угод, укладених між сторонами, є постачання товарів.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пересічанський МЕЗ" (код ЄДРПОУ 35588156) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Екс-Ойл" (код ЄДРПОУ 35588156) на підставі протоколу загальних зборів учасників № 09-09 від 05.09.2009 р. про що була проведена відповідна державна реєстрація відповідних змін до установчих документів.
Як вказує позивач, органами Державної податкової служби було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності відповідача, за результатами якої Державна податкова інспекція визнала нікчемними усі правочини, укладені між позивачем та відповідачем. Позивач зазначає, що висновки ДПІ можуть негативно вплинути на фінансово-господарську діяльність позивача та йому можуть бути додатково нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції за наслідками таких висновків. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.
При цьому суд зазначає, що позивачем не було надано до суду доказів проведення Державною податковою службою перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача, за результатами якої Державна податкова інспекція визнала нікчемними усі правочини, укладені між позивачем та відповідачем.
Разом з цим суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.4. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вичиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначені основні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин тощо;
- іншими способами, передбаченими законом.
З огляду на наведене господарський суд приходить до висновку, що спосіб захисту порушеного права має відповідати наявному порушенню та сприяти його усуненню. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною у оглядовому листі № 01-8/24 від 22.01.2007р.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів проведення Державною податковою службою перевірки фінансово-господарської діяльності відповідача, результати якої можуть порушувати права позивача, господарський суд приходить до висновку, що з матеріалів справи не вбачається порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до захисту його порушеного права та не буде сприяти його усуненню. За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволенні, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 20, 75, 86 Податкового кодексу України, ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 06.09.2011 р.