"23" вересня 2011 р.Справа № 11/49/5022-1031/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Сидорук А.М. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом: Спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта", вул. Токова, 6, с. Драганівка, Тернопільського району, Тернопільської області, 47723;
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 46006;
про стягнення заборгованості в сумі 2 443 грн. 19 коп.
За участю представників сторін
Позивача: ОСОБА_2 - представник
Відповідача: не з'явився
Суть справи: Спільне українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 2 443 грн. 19 коп. заборгованості за поставлені м'ясопродукти.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по своєчасній та повній оплаті товару поставленого згідно розхідних накладних на виконання умов договорів № 48 від 02.01.2009р. та № 17 від 02.01.2010р., і не зважаючи на надіслану останньому претензію №2/05 від 04.05.2011р., борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за поставлені м'ясопродукти станом на день подання позову становить 2 443 грн. 19 коп.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11 серпня 2011 року на 10 год.15 хв., ухвалою суду від 11.08.2011р. розгляд справи відкладено на 23.09.2011р.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
02.01.2009р. між сторонами укладено договір № 8 згідно умов якого (п.п. 1.1., 2.1.) продавець передає, а покупець приймає у власність товари згідно виписаних накладних і оплачує їх вартість шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Пунктом 8.1. договору № 48 сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.
02.01.2010р. сторони на тих же умовах уклали договір №17 із терміном дії до 31.12.2010р.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивач по розхідних накладних № МВ-009100 від 18.12.2009р., № МВ-009264 від 25.12.2009р., № 009399 від 30.12.2009р., № МВ-000069 від 04.01.2010р., № МВ-000138 від 11.01.2010р., № МВ-000269 від 15.01.2010р., № МВ-000371 від 20.01.2010р., № МВ-00596 від 30.01.2010р., № МВ-000683 від 03.02.2010р., № МВ-000733 від 05.02.2010р., № МВ-000809 від 09.02.2010р., № МВ-001037 від 20.02.2010р., № МВ-001148 від 25.02.2010р., № МВ-001348 від 05.03.2010р., № МВ-001368 від 06.03.2010р., № МВ-001424 від 09.03.2010р., № МВ-001542 від 13.03.2010р. передав фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 м'ясопродукти.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
У п.п. 2.1. договорів №№ 48,17 сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, а саме покупець зобов'язався здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару поставленого по договору виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, і не зважаючи на надіслану відповідачу претензію № 2/05 від 04.05.2011р., яка залишена останнім без відповіді та виконання, станом на день розгляду справи сума основного боргу за договорами №48 від 02.01.2009р. та №17 від 02.01.2010р. складає 2 443 грн. 19 коп.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Визнання відповідачем заборгованості за отриманні м'ясопродукти в сумі 2443,19 грн. підтверджується актом звірки розрахунків від 01.06.2010р., підписаним представниками обох сторін.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі за отриманий згідно договорів товар суду не надав, відтак у відповідності до вимог ст.ст. 11, 509, 526, 530 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта", вул. Токова, 6, с. Драганівка, Тернопільського району, Тернопільської області, 47723, код ЄДРПОУ 24627442 - 2443 грн.19 коп. боргу за отриманий товар, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -26 вересня 2011 року) через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8013
Суддя А.М. Сидорук