2-1838/11
15 серпня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого -судді Алтухової О.С.,
при секретарі -Щукіній О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника співвідповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ПрАТ СК «Провідна», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ПрАТ СК «Провідна», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника, посилаючись на наступні обставини.
12 лютого 2009 року у 18 год.00 хв. відповідач водій ОСОБА_3, керуючи технічно-справним автомобілем ВАЗ-21114, у Ворошиловському районі міста Донецька вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який від отриманих травм, які виявилися несумісними з життям, загинув на місці ДТП.
ОСОБА_7 був батьком для ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та чоловіком для ОСОБА_1.
Вони знаходилися на утриманні ОСОБА_7 за різними підставами: ОСОБА_6 в силу неповноліття; ОСОБА_5 в силу навчання в інституті; ОСОБА_1 в силу досягнення пенсійного віку та знаходження на пенсії.
У порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 було відмовлено за відсутністю складу злочину відповідно постанови слідчого СВ ГУМВСУ в Донецької області ст. лейтенанта міліції Стукан М.О. від 20.02.2009р. У матеріалах дослідної перевірки наявна довідка про причину смерті їхнього батька та підтверджений причинно-слідчий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та смертю їхнього батька та чоловіка.
На момент смерті батька ОСОБА_6, було 16 років, а ОСОБА_5 було 19 років. Для них це величезна втрата, оцінити яку неможливо. Мати та ніхто інший ніколи не замінить їм батька. Незворотність втрати батька є причиною постійних їхніх переживань, втрати душевного спокою. Почуття знедоленості викликає страх перед майбутнім.
Дружина потерпілого, зі смертю чоловіка, втратила тил та почуття радості та смислу життя. На протязі більш ніж 2 років вона має постійні моральні страждання, час не вилікував її біль втрати, стан її фізичного та морального здоров'я значно погіршився за ці більш ніж 2 роки.
Вважають, що відповідач завдав їм моральну шкоду.
ОСОБА_3 ухиляється від відшкодування моральної шкоди. У ОСОБА_1, він запитав, хто йому компенсує витрати по ДТП.
Відповідач повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду дітям та дружині загиблого, незважаючи на те, що органами слідства не встановлена його вина у вчиненні ДТП.
Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи характер та обсяг їхніх моральних страждань, характер немайнових втрат і неможливість їх відновлення, вважають можливим просити суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000грн. на користь кожного.
Крім моральної шкоди смерть їхнього батька та чоловіка заподіяла значну матеріальну шкоду. На плечі ОСОБА_1 лягли усі витрати, пов'язані з наданням хлопчикам освіти, оплату навчання у інституті, щоденних побутових витрат на харчування, одяг та інше.
ОСОБА_5 навчається у Донецькому інституті туристичного бізнесу з 2007р. Його мати, незважаючи на усі проблеми, оплачувала його навчання у інституті за 2009 рік, починаючи з моменту гибелі батька вони сплатили 3 380грн., за 2010 рік - 6 005грн., за 2011р. - 1 340 грн., всього 10 725грн.
12 серпня 2010 року між Донецьким економіко-правовим кооперативним технікумом ім.М.П.Баллша та ОСОБА_6 укладений договір про підготовку молодшого спеціаліста. Відповідно до п. 4.2. договору загальна вартість навчання складає 17 450грн. 12.08.2010р. ОСОБА_6, та його мати сплатили 3 030грн. на рахунок технікуму за перший семестр навчання.
Таким чином, вартість навчання дітей померлого починаючи з березня 2009р. складає 13 755грн.
Такі витрати ОСОБА_1, пенсіонеру за віком, нести без допомоги чоловіка неможливо. Вважають, що відповідач заподіяв матеріальну шкоду, яку повинен відшкодовувати.
Просили суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000грн. на користь кожного, та матеріальну шкоду на користь ОСОБА_6 в розмірі 3 030,00 грн.; ОСОБА_5 в розмірі 10 725,00 грн.
Пізніше позивачі збільшили розмір позовних вимог та просили суд додатково стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 7655,00 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, підтримали вимоги позову, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що розмір моральної шкоди є завищеним. Заперечував проти задоволення позову в частині стягнення коштів на навчання позивачів, в частині стягнення коштів на спорудження надгробного пам'ятника не заперечував.
Представник співвідповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти стягнення моральної та матеріальної шкоди з ПрАТ СК «Провідна».
Суд, вислухавши позивачку ОСОБА_1, представника позивача, відповідача, представника співвідповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В судовому засіданні встановлено, що 12 лютого 2009 року приблизно о 18:00 годині, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався на ньому зі сторони бульвару Шевченка по напрямку проспекту Мира по вулиці 50-річчя СРСР в Ворошиловському районі м.Донецька. Проїжджаючи ділянку дороги в районі перехрестя з проспектом Ватутіна, він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 був смертельно травмований та помер на місці ДТП.
Постановою від 20.02.2009 року слідчого СВ ГУМВСУ в Донецької області ст. лейтенанта міліції Стукана М.О. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, було відмовлено по п.2 ст.6 КПК України.
ОСОБА_7 був батьком для ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом ЗАГС Куйбишевського РВК м. Донецька15.05.1992 р., реєстровий № 355, свідоцтвом про народження, виданим відділом ЗАГС Куйбишевського РВК м. Донецька 19.12.1989р., реєстровий № 1418; та чоловіком для ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим відділом ЗАГС Київського району міста Донецька 20.08.1988р., реєстровий № 701.
Позивачі просять стягнути з відповідача матеріальну шкоду, пов'язану з установкою пам'ятника та влаштування плитки біля пам'ятника; оплатою навчання ОСОБА_6 та ОСОБА_9
Відповідно до ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Суд вважає доведеним наявність матеріальної шкоди пов'язаної з установкою пам'ятника та влаштування плитки біля пам'ятника в розмірі 7 655,00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера СПД ОСОБА_10 №136 від 26.09.2009р. на загальну суму 3 940,00 грн. - призначення платежу: влаштування тротуарної плитки; квитанцією до прибуткового касового ордера ОСОБА_10 №29 від 26.12.2009 р. на загальну суму 3 715,00 грн.; накладною №29 від 26.12.2009 р.
В той же час суд вважає такими, що не ґрунтуються за законі вимоги позивачів про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3 030,00 грн. та 10 725,00 грн., оскільки витрати на навчання позивачів не є майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, необхідність оплати навчання жодним чином не пов'язана зі смертю ОСОБА_7, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 в сумі 7 655 грн. за установку пам'ятника та влаштування плитки біля пам'ятника.
Крім того, суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що позивачам, як всім разом, так і кожному окремо, були заподіяні певні страждання у зв'язку зі смертю батька та чоловіка ОСОБА_7
Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер дій відповідача, ступень негативних наслідків для позивачів, враховуючи суть позовних вимог, обсяг завданих моральних страждань позивачів, характер немайнових втрат і неможливість їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд визначає розмір відшкодування компенсації завданої позивачам моральної шкоди у розмірі по 30 000,00 гривень кожному з позивачів.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що позивачами не заявлено жодних позовних вимог до ПрАТ СК «Провідна», а також ту обставину, що вина ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена у передбаченому законом порядку, у суду немає підстав для стягнення суми шкоди зі страхової компанії.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 85,05 (8,50+76,55) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1187, 1201 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ПрАТ СК «Провідна», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 гривень та 7 655,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а всього стягнути 37 655 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави суму судового збору 85,05 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн., а всього стягнути 205 (двісті п'ять) гривень 05 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського
районного суду м. Донецька О.С.Алтухова