Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" вересня 2011 р. Справа № 5023/6056/11
вх. № 6056/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - Парасоцька Л.Ф., директор
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 10.08.2011 р. 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ПП "ПЛЮМБУМ", м. Полтава 3-я особа < Текст >
до ТОВ "ТД "Арго Трейд", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 17251,92 грн.
Приватне підприємство "ПЛЮМБУМ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу в сумі 13500,00 грн.; 1713,42 грн. пені; 1633,50 грн. інфляційних втрат та 405,00 грн. 3% річних, а всього - 17251,92 грн., у зв'язку з не оплатою відповідачем позивачу послуг за договором про надання послуг від 29.03.2010 р.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказував, що позов він визнає частково на суму 13500,00 грн. основного боргу, а в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 1713,42 грн. відповідач просив відмовити, оскільки згідно п. 5.3 договору, розмір пені встановлений на рівні 0,038% від суми простроченого платежу за весь час прострочення. Нарахування пені за кожний день прострочення договором не передбачено. Тому розмір пені повинен становити на рівні 5,13 грн.
Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 15.09.2011 р. за вх. № Д1655, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Позивач, через канцелярію господарського суду 06.09.2011 р. за вх. № 4030, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" на користь Приватного підприємства "ПЛЮМБУМ" 13500,00 грн. основного боргу; 1633,50 грн. інфляційних втрат; 4115,32 грн. пені; 405,00 грн. 3% річних, 205,00 грн. державного мита, 236,00 витрат на ІТЗ та 24,18 грн. витрат по оплаті за статінформацію про індекс інфляції.
Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову в частині стягнення з нього основного боргу в сумі 13500,00 грн. не заперечував.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
29 березня 2010 року між сторонами був укладений договір про надання послуг (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору було передбачено, що відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання вивчення ринку та проведення переговорів з ТОВ „Елітвинпром" на придбання ними емальованих місткостей для виноробної промисловості виробництва Полтавського заводу “Хіммаш” СЭН 50-32-ВО-01 у термін до 10 квітня 2010 р.
Згідно п.2.1. відповідач зобов'язувався оплатити послуги позивача у розмірі, в порядку та строки, визначені в цьому договорі.
Відповідно до п.4.1. договору за надання послуг визначених п. 1.1. цього договору відповідач на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами, сплачує позивачу кошти у розмірі 1500,00 грн. в т.ч. ПДВ, за одну продану емальовану місткість для виноробної промисловості виробництва Полтавського заводу “Хіммаш” СЭН 50-32-ВО-01, в термін 1-го банківського дня з дня надходження грошових коштів на банківський рахунок відповідача від ТОВ „Елітвинпром" за продані місткості.
Пунктом 5.3. договору було передбачено, що у разі несвоєчасної (простроченої) оплати відповідачем послуг позивача він сплачує пеню у розмірі 0,038% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від сум простроченого платежу.
09 квітня 2010 року між сторонами був складений акт виконаних робіт по договору про надання послуг від 29.03.2010 року. У даному акті вказувалося наступне:
- були проведені роботи по пошуку покупця на емальовані ємності для виноробної промисловості Полтавського заводу "Хіммаш" СЄН 50-32-ВО-01;
- було укладено договір на продаж 22 емальованих ємностей ТОВ "Елітвінпром" на загальну суму 1023000,00 грн.;
- виконані роботи по завантаженню та укріпленню емальованих ємностей на автопоїзд за власний рахунок;
- вартість виконаних робіт складає 33000,00 грн., ПДВ не передбачено;
- претензій до виконання робіт відповідач не має, а акт підлягає оплаті після надходження грошових коштів від ТОВ "Елітвинпром" на банківський рахунок ТОВ "Торговий дім "Арго Трейд".
У позові позивач вказує про те, що відповідачем виконані роботи були сплачені тільки в сумі 19500,00 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми за договором у розмірі 13500,00 грн., а відповідачем визнається дана сума заборгованості.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу в сумі 13500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що посилання відповідача щодо розміру пені на рівні 5,13 грн. у зв'язку з тим, що нарахування пені за кожний день прострочення договором не було передбачено, не можуть бути прийняти судом до уваги.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови п. 5.3. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем було зроблено не вірно, у зв'язку з тим, що нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем здійснювалося більше чим за період 6-ть місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 943,92 грн. за період з 01.08.2010 р. по 01.02.2011р.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 405,00 грн. та інфляційних витрат на суму 1633,50 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем контррозрахунку відповідних сум до суду не було надано.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 13500,00 грн., пені в сумі 943,92 грн., інфляційних витрат у розмірі 1633,50 грн. та 3 % річних в сумі 405,00 грн.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 164,82 грн., суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 198,24 грн. та 24,18 грн. витрат по оплаті за статінформацію про індекс інфляції.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" (61033, м. Харків, 2-й Вологодський в'їзд, 2, код ЄДРПОУ 31440281, р/р 260043013611 в АТ «Банк Золоті ворота», МФО 351931) на користь Приватного підприємства "ПЛЮМБУМ" (36002, м. Полтава, пров. М.Вовчка, 13, код ЄДРПОУ 24388948, р/р 26001053892100 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму основного боргу у розмірі 13500,00 грн., пеню в сумі 943,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 1633,50 грн., 3 % річних в сумі 405,00 грн., 164,82 грн. державного мита, 198,24 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 24,18 грн. витрат по оплаті за статінформацію про індекс інфляції.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Доленчук Д. О.
Рішення підписано 20.09.2011 р.