Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" вересня 2011 р. Справа № 5023/5926/11
вх. № 5926/11
Суддя господарського суду Задорожна І.М.
при секретарі судового засідання Цирук О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився.
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 08.06.2011р.).
3-ї особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 3749/10/10-017 від 23.03.2009р.). 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" м. Харків 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс", м. Харків
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про стягнення 119 193,90 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 119 193,90 грн. та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договору про закупівлю продукції №11 від 05.01.2011 року та сплату відповідачу ПДВ у розмірі 119 193,90 грн. за договором. Крім того, позивач зазначає, що маючи всі підставі отримання податкового кредиту, через неправомірні дії відповідача, позивач не зміг скористатися правом наданим йому п.п.17.1.5., 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України щодо отримання вказаного податкового кредиту, що стало причиною звернення його до господарського суду Харківської області з вищевказаною вимогою.
Ухвалою господарського суду від 21.07.2011 року порушено провадження у справі №5023/5926, розгляд справи призначено на 18.08.2011 року о 10:00 (Суддя Яризько В.О.).
Розпорядженням В.о. керівника апарату господарського суду Харківської області від 16.08.2011 року за № 1207, у зв'язку з хворобою судді Яризька В.О., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5926/11. Відповідно до Витягу з протоколу повторного розподілу справи між суддями від 16.08.2011 року, справу передано на розгляд судді Задорожній І.М.
Ухвалою господарського суду від 18.08.2011 року розгляд справи відкладено до 07.09.2011 року, з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2011 року було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на інший строк, розгляд справи відкладено до 14.09.2011 року.
Представник позивача в судове засідання 14.09.2011 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2011 року проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що наданий через канцелярію господарського суду за вх. № 19593 від 15.08.2011р., а саме вказує на те, що позивач самостійно відмовився від податкового кредиту, тому, як вважає відповідач, мова не може йти про заподіяння шкоди та відповідно збитків відповідачем та посилається на те, що за результатами перевірки відповідача ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було встановлено, що між ТОВ "Літмашімпекс" та ВАТ "Турбоатом" здійснювались господарські правовідносини, а також те, що ТОВ "Літмашімпекс" належним чином було відображено вищевказані господарські відносини у податковому кредиті.
Представник третьої особи - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за вх.№17277 від 14.09.2011 року надав пояснення стосовно заявлених позовних вимог, в яких посилається на те, що в ході перевірки відповідності ВАТ "Турбоатом" вимогам п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України були виявлені взаємовідносини між ВАТ "Турбоатом" та ТОВ Літмашімпекс", в ході якої виявлено, що 99,9% податкового кредиту ТОВ "Літмашімпекс" було сформовано ТОВ "Промтехнагляд", який є "податковою ямою". Таким чином, позивачеві був направлений лист №7958/10/40-037 від 06.06.2011 року, в якому запропоновано розглянути питання щодо відмови від сумнівного податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Літмашімпекс" на суму 119, 2 тис. грн., як вказує третя особа, позивач повністю врахував вимоги вищевказаного листа. Також, СДПІ звертає увагу суду на ту обставину, що податковий орган не приймав жодних владних рішень по відношенню до ВАТ "Турбоатом" з приводу вищевказаного спору та не виносилися податкові повідомлення-рішення, не застосовувалися будь-які санкції.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
05.01.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літмашімпекс" (учасником) було укладено договір № 11 на закупівлю продукції.
У п.1.1. договору сторони визначили, що учасник ТОВ "Літмашімпекс" зобов'язується у 2011 році поставити замовнику ВАТ «Турбоатом» продукцію з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, підписаних сторонами, а замовник - забезпечити приймання та оплату продукції у кількості, терміни і за цінами згідно з специфікацією, яка додається до договору і є його невід*ємною частиною.
Згідно п.3.1. договору, ціна цього договору становить 2 587 263,60 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 431 210,60грн.
Відповідно до п.4.1. договору розрахунки між сторонами проводились шляхом поетапної оплати: передоплати у розмірі 50% за узгоджену партію товару, решта в розмірі 50% протягом десяти банківських днів після отримання партії продукції.
На підтвердження викладеного Позивачем надані:
- видаткова накладна №РН-0000052 від 18.03.2011 року
- видаткова накладна №РН-0000050 від 18.03.2011 року,
- видаткова накладна №РН-0000051 від 18.03.2011 року,
- видаткова накладна № РН-0000061 від 23.03.2011 року,
- видаткова накладна №РН-0000060 від 23.03.2011 року,
- видаткова накладна №РН-0000058 від 22.03.2011 року .
- видаткова накладна №РН-0000059 від 22.03.2011 року,
Також Позивачем надані :
Приходний ордер №5168 від 18.03.2011 року,
Приходний ордер №5165 від 18.03.2011 року,
Приходний ордер №5166 від 18.03.2011 року.
Приходний ордер №5167 від 18.03.2011 року,
Приходний ордер №5178 від 23.03.2011 року,
Приходний ордер №5175 від 23.03.2011 року,
Приходний ордер №5173 від 22.03.2011 року,
Приходний ордер №5174 від 22.03.2011 року,
Крім того, позивачем були виставлені Відповідачу рахунки-фактури:
- СФ-0000013 від 24.01.2011 року на суму 387033,60грн.
- СФ-0000014 від 24.01.2011 року на суму 90 000.0грн.,
- СФ-0000040 від 01.03.2011 року на суму 258084,0грн.,
- СФ-0000041 від 01.03.2011 року на суму 600456,0грн.
Матеріалами справи встановлено, що у березні 2011 року між сторонами було проведено ряд розрахунків за вказаним договором та сформовано податкові накладні №10 на суму 31 500,0 грн. (ПДВ - 5250,0грн.), №11 на суму 13500,0 грн. (ПДВ - 2 250,0грн.), №12 на суму 61 844,40грн. (ПДВ - 10 307,40грн.), №13 на суму 58 882,80 грн. (ПДВ - 9 813,80 грн.), № 16 на суму 129 042,0 грн. (ПДВ -21 507.0ГРН.), №17 на суму 300 228,0 грн. (ПДВ - 50 038,0грн.), № 20 на суму 11 748,0 грн. ( ПДВ- 1958,0 грн.) №21 на суму 51 150,0 грн. (ПДВ - 8 525,0 грн.), №22 на суму 47 935,20 грн. (ПДВ -7 989,20грн.), №28 на суму 9 333,0 грн. (ПДВ -1 555,50грн.). Як стверджує позивач, загальна сума сплаченого позивачем ПДВ складає 119 193,90грн.
В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що маючи всі підстави отримання податкового кредиту, через неправомірні дії відповідача, позивач не зміг скористатися правом наданим йому п.п.17.1.5., 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України щодо отримання вказаного податкового кредиту, що стало причиною звернення його до господарського суду Харківської області з вищевказаною вимогою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 15 ГПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Приписами ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
На підставі положень ст.11 ЦК України суд розцінює укладений між сторонами у справі договір як підставу виникнення у них прав та обов'язків.
Господарський суд вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про закупівлю продукції № 11 від 05.01.2011 року - є договором купівлі-продажу.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( ст. 656 ЦК України ).
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, становлених законом, відповідно до ст. 658 ЦК України належить власникові товару.
Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим в розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар ( ст. 689 ЦК України ) та оплатити його після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. 692 ЦК України ).
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - “Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”.
Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України - “Договір є обов'язковим для виконання сторонами”.
Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає свободу договору, а саме, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст..628 Цивільного кодексу України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує сам позивач, вказаний договір сторонами виконувався належним чином з дотриманням усіх умов договору при його виконанні, а саме відповідач ТОВ "Літмашімпекс" поставив замовнику ВАТ "Турбоатом" продукцію, з найменуванням зазначеним у специфікаціях, а позивач прийняв та оплатив продукцію у кількості і за цінами, згідно з спеціфікацією, що підтверджується відповідними видатковими накладними та банківськими виписками, на оплату вищевказаного товару позивачем, тобто, господарський суд констатує належність виконання позивачем та відповідачем укладеного договору.
Посилання позивача на те, що через неправомірні дії відповідача, ВАТ "Турбоатом" не зміг скористатися правом наданим йому п.п.17.1.5., 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України щодо отримання податкового кредиту, що стало причиною звернення його до господарського суду Харківської області з вищевказаною вимогою, господарський суд вважає безпідставним та нормативно необґрунтованим та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Тобто, право на судовий захист у суб'єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В даному разі позивачем, всупереч вимог ст.4-3, 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), не надано доказів порушення або оспорювання відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача.
Більше того, звертаючись з вищевказаним позовом до господарського суду позивач не визначив нормативне обґрунтування стягуваної суми, тобто взагалі не визначив правової підстави щодо стягнення вказаної суми з відповідача в розмірі 119 193,90 грн..
Господарський суд вважає, що нарахування вищевказаної суми в розмірі 119 193,90 грн. є правовідносинами по обліку і сплаті податків та зборів та являються внутрішніми відносинами господарської діяльності підприємства відповідача, а отже, оскільки відповідач належним чином провів виконання умов договору про закупівлю продукції № 11 від 05.01.2011 року, який укладено між сторонами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, за таких обставин, у господарського суду відсутні правові підстави щодо стягнення 119 193,90 грн. з відповідача, а тому позовні вимоги ВАТ "Турбоатом" визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1 191,93 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.6,193,179, 626, 629, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
< Текст >
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Задорожна І.М.
Повне рішення складено 19.09.2011 року.