"23" вересня 2011 р.Справа № 1/71/5022-1048/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О. при секретарі Дем'яновій І.І. судді < Довідник > , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м.Київ 114, 04114. в особі < Текст > < Текст > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору < Текст > < Текст >
до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод "Темза", вул. Полк. Д. Нечая, 25, м.Тернопіль, 46000.
до відповідача 2: Кооперативу "СОЮЗ", вул. Полк. Д. Нечая, 25, м.Тернопіль, 46000. в особі < Текст > < Текст > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору < Текст > < Текст >
про визнання договору передачі нерухомого майна недійсним.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, представниця за довіреністю
відповідачів: ВАТ "Темза" -ОСОБА_3, представниця за довіреністю
Кооперативу "Союз" -ОСОБА_2, представник за довіреністю
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Суть справи:
17 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", як іпотекодержателем, кооперативом "Союз" як позичальником і відкритим акціонерним товариством "Темза" як іпотекодавцем-майновим поручителем був укладений договір іпотеки (надалі -Договір Іпотеки). Предметом Договору Іпотеки стали майнові права на нерухомість, а саме, на 13 квартир із 124-х квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземною стоянкою легкового транспорту житлового кварталу по вулиці Нечая, 25 в місті Тернополі. Договір Іпотеки був належним чином зареєстрований, відомості про іпотеку нерухомого майна внесені до Державного реєстру іпотек, відомості про заставу майнових прав внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
21 травня 2010 року в судовому засіданні по іншій справі ПАТ "Універсал Банк" довідався, що квартири, права на які заставлені йому по Договору Іпотеки, були предметом іншого договору, а саме, Договору передачі нерухомого майна № 09/11-2006 від 09 листопада 2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський електромеханічний завод" (ВАТ "Темза"), м. Тернопіль, вул. Полковника Нечая,25 та Кооперативом "Союз", м. Тернопіль, вул. Полковника Нечая,25 (надалі -Спірний Договір). ПАТ "Універсал Банк" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про визнання недійсним Спірного Договору.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що Спірний Договір не створив правових наслідків у відповідності до ст.202 та ст. 626 ЦК України, де зазначено, зокрема, що будь-який правочин має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Позивач посилається на те, що бухгалтерський облік відповідачів, між якими був укладений Спірний Договір, а саме баланси ВАТ "Темза" та Кооперативу "Союз" не містять даних про рух активів та пасивів по статтях "Незавершене будівництво" чи "Основні засоби" тощо, а отже, відсутні правові наслідки укладення Спірного Договору. Крім того, як стверджує позивач, Спірний Договір не відповідає вимогам законодавства про державну реєстрацію правочину у встановленому порядку, а саме, оскільки квартири, зазначені в Спірному Договорі, є нерухомим майном, перехід права власності на них повинен бути оформлений шляхом державної реєстрації права власності на них, що не було зроблено кооперативом "Союз". Враховуючи вищезазначене позивач просить прийняти рішення, яким визнати Спірний Договір недійсним.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.07.2011р. порушено провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 17.08.2011р., який в процесі розгляду справи відкладався на 23 вересня 2011р. з підстав, зазначених у відповідній ухвалі.
Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Звернулася з клопотанням про призначення технічної експертизи документів, а саме, тексту Спірного Договору та Акту №1/10 звіряння розрахунків від 02 жовтня 2006 року, Акту №14/11-2006 прийому-передачі у власність майна від 14 листопада 2006 року. Представники відповідачів проти призначення експертизи заперечували. Повідомили, що названі документи знищені у відповідності до правил ведення бухгалтерської документації, які передбачають зберігання подібних документів лише протягом одного року. Суд клопотання про призначення експертизи відхилив через відсутність документів, які мали б стати предметом експертного дослідження.
Відповідач ВАТ "Темза" надало суду відзив на позовну заяву, в якому просило провадження по справі припинити, посилаючись на наявність законного судового рішення господарського суду Тернопільської області по справі №2/60-269 від 21.05.2010р. Представниця позивача проти припинення провадження по справі заперечувала. Суд відхилив клопотання про припинення провадження по справі з наступних мотивів.
Як вбачається з рішення по справі №2/60-269 предметом того судового розгляду було звернення на предмет іпотеки і, в порядку зустрічного позову, визнання недійсними договорів іпотеки №3757 та №3759 від 17.08.2007р. Визнання недійсним Спірного Договору не становило змісту ні первісних, ні зустрічних позовних вимог.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід"ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об"ємі і забезпечували ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено захист прав і свобод людини і громадянина судом. Зокрема, частиною 4 цієї статті встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. За приписами п.1 ст.8 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
У відповідності до вимог ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України встановлено, що кожен суб"єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відтак, зважаючи на те, що предмети позовів у справі №2/60-269 і в цій справі є різними, клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України слід визнати таким, що не ґрунтується на нормах чинного процесуального законодавства.
У судовому засіданні представник відповідача -кооперативу "Союз" заявив клопотання про долучення до справи матеріалів податкової перевірки цього підприємства, а також копії договору комісії, укладеного між відповідачами. Представниця позивача проти залучення додаткових доказів заперечила. Суд клопотання про залучення додаткових доказів відхилив з наступних мотивів.
Як заявив представник кооперативу "Союз" матеріали податкової перевірки підтверджують правильність бухгалтерської звітності цього підприємства за 2006-2007 рік. Однак, показники цієї звітності ніким не оспорюються. Навпаки, позивач сам посилається на ті ж документи в своїх позовних вимогах. Отже, між сторонами немає спору з цього приводу. Відтак в суду немає потреби досліджувати вказані обставини з допомогою додаткових доказів.
Представник кооперативу "Союз" не зумів пояснити, які обставини, що мають значення для вирішення цієї справи, можна встановити на підставі укладеного між відповідачами договору комісії. Доказом є лише ті дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін (ч.1 ст.32 ГПК України). У випадку, коли доказ не має значення для справи він визнається неналежним (ч.1 ст.34 ГПК України).
Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, обговорених нижче.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу, суд задовольняє позов з наступних мотивів:
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
В силу ч.2 ст. 215 ЦК України не лише сторони, але й інша заінтересована особа може заперечувати дійсність правочину, на підставах, встановлених законом.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1 ст.234 ЦК України). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.2 тієї ж статті).
У пункті 1.1. Спірного Договору сказано, що його предметом є "майно, квартири, що знаходяться в 124-ох квартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземною автостоянкою легкового транспорту в місті Тернополі, по вул. Нечая, 25". Далі в Спірному Договорі міститься детальна таблиця, в якій перелічені 14 квартир з вказівкою на їх номер, під"їзд, поверх, кількість кімнат, житлову площу в метрах квадратних і на загальну площу в метрах квадратних. У підсумковому рядку таблиці виведені суми житлової і загальної площ квартир.
Так само, як квартири, описане передане по Спірному Договору майно в Акті від 14 листопада 2006р. №14/11-2006 прийому-передачі у власність майна по Договору №09/11-2006 від 09 листопада 2006 р.
Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) відносяться об"єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Очевидно, що до таких речей слід віднести квартири в багатоповерховому житловому будинку.
Стаття 657 ЦК України, яка, в силу статті 716 ЦК України застосовується також до договорів міни, вимагає нотаріальної форми та державної реєстрації для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, квартири.
В силу статті 220 ЦК України недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення тягне за собою нікчемність договору. Ст. 210 ЦК України встановлює, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Жодних доказів того, що Спірний Договір коли-небудь посвідчувався нотаріусом чи був зареєстрований державою відповідачі не надали.
В судовому засіданні представниця ВАТ "Темза" заявила, що під видом Спірного Договору було укладено інший правочин, а саме, договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. На питання, для чого знадобилося підписувати удаваний договір представниця ВАТ "Темза" пояснила, що таким чином досягалося збільшення ціни переданого майна.
З таким поясненням погодитися не можна. Як уже зазначалося, в Спірному Договорі мова йде про квартири, складено їх детальний опис. Жодного слова про будівельні матеріали не сказано. Зокрема, не описано, які саме будівельні матеріали продаються, якої ваги, вартості тощо. Стаття 669 ЦК України вимагає, щоб у договорі купівлі-продажу встановлювалася кількість товару, що продається у відповідних одиницях виміру або в грошовому вираженні (ч.1). Щонайменше, умова щодо кількості товару повинна бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ч.2 тієї ж статті). Нічого такого в Спірному Договорі немає.
Висуваючи альтернативне пояснення своїм діям, представниця ВАТ "Темза" заявила, що сторони Спірного Договору, все ж таки, мали намір купити-продати квартири. Однак, на час укладення Спірного Договору належно оформити його не було змоги. Дозвіл на будівництво був отриманий лише 13 березня 2006 року. До кінця року будівельники встигли лише викопати котлован і забити сваї. Наступного, 2007 року, було зведено нульовий і перший поверхи, розпочато будову другого. За таких обставин частина виконаних робіт була незначною, що унеможливлювало укладення договорів з нерухомістю.
Дійсно, початкова редакція статті 331 Цивільного кодексу України передбачала частину 4, яка вимагала як умову реєстрації права власності на об"єкт незавершеного будівництва, щоб "частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту", була незначною. Однак, Законом України від 15.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (опублікований і вступив у силу 14 січня 2006р.) частина четверта статті 331 Цивільного кодексу України виключена. Натомість, частина третя тієї ж статті доповнена абзацом другим такого змісту:
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Таким чином, якби сторони Спірного Договору, підписаного 9 листопада 2006 року, мали намір дійсно створити правові наслідки, ним обумовлені, вони скористалися б своїм законним правом зареєструвати об"єкт незавершеного будівництва в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно і уклали б договір у встановленій законом формі.
Прямий доказ того, що сторони Спірного Договору не мали наміру створювати обумовлені ним правові наслідки, міститься в їхніх власних письмових запевненнях, зроблених в Договорі Іпотеки.
За договором міни (купівлі-продажу) одна сторона передає іншій майно (товар) у власність. Отже, якби Спірний Договір був спрямований на реальні наслідки, тоді ВАТ "Темза" повинно би передати право власності на квартири кооперативу "Союз". Однак, цього не сталося. В п.1.7. Договору Іпотеки, Іпотекодавець-майновий поручитель, тобто ВАТ "Темза":
[З]асвідчує та гарантує дійсність майнових прав, що є Предметом іпотеки, а також, що Предмет іпотеки нікому не проданий, не подарований, не обтяжений, не підлягає вилученню і вільний від зобов"язань, крім тих, що передбачені даним Договором…
Таким чином, ВАТ "Темза", на очах в кооперативу "Союз", який теж є стороною по Договору Іпотеки, сама підтвердила, що майнові права на квартири, як були, так і залишилися у ВАТ "Темза". Та ж обставина стверджується довідкою за №01/655 від 30.07.07р. за підписом Директора ВАТ "Темза" Воскових О.М., в якій говориться, що "згідно з проектної документації у власності ВАТ "Темза" перебувають незавершені будівництвом" 13 квартир. Як встановлено на підставі довідки Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації за №6622/07-Д станом на 25.08.2011р. відповідні квартири все ще залишалися незареєстрованими.
У матеріалах справи містяться Додаток №2 до Заявки на отримання кредиту "Наявність, стан і вартість майна, товарів в обігу, що пропонується під заставу ВАТ "Банк Універсальний" за підписом Голови і головного бухгалтера кооперативу "Союз" і клопотання №71 від 30.07.2007р. за підписом Голови ВК "Союз". В документах дійсно згадуються "майнові права на збудовані квартири (13 шт.) в 124-х квартирному житловому будинку" і "квартири 1000 м2". Однак, ніде не сказано, що ці квартири чи які-небудь права на них належать кооперативу "Союз", а лише що вони наявні і пропонуються під заставу (забезпечення). Згодом квартири дійсно були передані в заставу, але не кооперативом "Союз", а майновим поручителем -ВАТ "Темза". Через це Додаток №2 і клопотання від 30.07.2007 не може вважатися доказом, що кооператив "Союз" вважав відповідні квартири своїми.
Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву кооператив "Союз" посилається на ту обставину, що ні вони, ні ВАТ "Темза" не мають права витребовувати дані квартири від їх власників, так як дані квартири дольовиками набуті правомірно. Цей аргумент не має відношення до справи. Розглядається позов про визнання договору недійсним, а не про право власності на квартири. Дольовики учасниками цього судового процесу не є. Відтак, вирішення цього спору жодним чином не зачіпає їх прав на нерухомість.
Відповідач ВАТ "Темза" у відзиві на позовну заяву посилається на ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Оскільки Спірний Договір уже досліджувався у справі №2/20-269, відповідач твердить, що у "суду немає підстав переглядати його законність вдруге".
З таким доводом погодитися не можна. Дійсність договору є не фактом, в смислі статті 35 ГПК України, а оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи. Ототожнення фактів, встановлених судом, з їх юридичною оцінкою є судовою помилкою. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 05.10.2004р. по справі №6/408.
Оскільки прямі докази безперечно доводять фіктивний характер Спірного Договору немає потреби аналізувати непрямі докази, такі як бухгалтерська звітність, на яку посилається позивач.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсним договір передачі нерухомого майна №09/11-2006 від 09 листопада 2006 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Тернопільський електромеханічний завод" та кооперативом "Союз".
Сторони вправі оскаржити рішення до Львівського апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга подається через цей суд протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 28 вересня ц.р.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8034
Суддя Ю.О. Чопко