"28" вересня 2011 р.
Справа № 5004/1666/11
за позовом Луцького підприємства електротранспорту, м.Луцьк
до відповідача: Підприємця ОСОБА_1
про стягнення 9849, 53 грн.
Суддя: Гончар М. М.
за участю представників сторін: < Текст >
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 29.12.2010р. №17/1605)
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Луцьке підприємство електротранспорту звернулося до суду з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 7 056, 53 грн. згідно договору про надання послуг з розміщення рекламної продукції на транспортних засобах підприємства.
Луцьким підприємством електротранспорту на адресу суду через канцелярію подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 9849, 53 грн., з них 7 056, 53 грн. заборгованості за надані послуги, інфляційних втрат позивача за час затримки сплати заборгованості які становлять 1 564 грн.20 коп., 3% річних - 328 грн. 85 коп., 899, 95 грн. -пені за затримку платежу, 338 грн. -судові витрати.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду. Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.08.2011 року розгляд справи відкладався для надання відповідачу часу для подання письмових пояснень по суті позовних вимог, підтверджених відповідними документами. Відповідачем вимоги ухвали не виконано, письмових пояснень суду не надано.
Повідомленням Укрпошти №4301639127324 підтверджується отримання відповідачем 08.09.2011р. ухвали суду від 31.08.2011 р.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача господарський суд Волинської області,-
Між Луцьким підприємством електротранспорту та приватним підприємцем ОСОБА_1 були укладені угоди №БН -14 від 01 травня 2008 року та №ДГ-БН-19 від 30 травня 2008 року про надання послуг з розміщення рекламної продукції на транспортних засобах підприємства (пасажирських автобусах).
Згідно п. 1.1 даних угод позивач зобов'язувався надати відповідачу поверхні кузова автобуса «Богдан 144», інвентарний номер 45, що обслуговує маршрути №15, 15а у м.Луцьку, для розміщення на них рекламного зображення салону -магазину «Декор -центр», відповідно на період з 05.05.2008р. по 01.06.2010р. та з 01.07.2008р. по 31.05.2010р. Відповідач зобов'язувався оплачувати надані позивачем послуги щоквартально по 1 500грн. за розміщення реклами на одному автобусі, а разом 3 тис. грн. відповідно до п. 3.2 р. 3 Угоди №БН-14 та п.3 р.3 Угоди №ДГ-БН-19.
П.3.3 вказаних угод передбачено, що в разі виконання робіт по поверненню автобусам, на яких розміщувалась рекламна продукція відповідача паспортного вигляду силами позивача, відповідач сплачує йому 528 грн. 26 коп. за виконанні роботи по кожному автобусу.
Умови вищеназваних угод щодо оплати наданих послуг відповідачем не виконані, внаслідок чого виникла заборгованість підприємству 7056, 53 грн.
З метою розрахунків за наданні послуги Позивачем направлялись відповідачу рахунки -фактури за номерами СФ -5852 від 01.07.2008 р., СФ -5853 від 02.07.2008 р., СФ -5761 від 04.06.2008р., СФ -6454, СФ -6459 від 01.10.2008р. , СФ -0000011 від 05.01.2009р., СФ -7146 від 01.04.2009р., СФ -7589 від 01.07.2009р., №СФ -7954 від 01.10.2009, СФ -0000007 від 05.01.2010р., СФ-0579 від 15.06.2011р. на загальну суму 12 556 грн. 53 коп. Про те, дані рахунки, що є вимогами до оплати, відповідачем оплачені лише частково на суму 5 500 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Луцького підприємства електротранспорту.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 3.4. Угоди №ДГ-БН-19 від 30.05.2008 року за порушення зобов'язань по оплаті послуг по розміщенню реклами на транспортних засобах Позивача, відповідач сплачує йому пеню в розмірі 5% за кожен день простроченої оплати по договору. Проте позивачем в розрахунку суми пені не зазначений період її нарахування, із порушенням п. 6 ст. 232 ГК України, тому в цій частині позов необхідно залишити без розгляду.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Умови вищеназваних угод щодо оплати наданих послуг відповідачем повністю не виконані. Сума заборгованості підтверджується карткою рахунку 361, згідно якої відповідачу за надані послуги по розміщенню реклами та приведення транспортних засобів, на яких розміщалась рекламна продукція, необхідно було платити позивачу 12 556, 53 грн. а фактично сплачено 5 500 грн.
Пунктом 3.2 договорів замовник зобов'язувався здійснювати оплату щоквартально.
Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних не відповідає вимогам п. 3.2. договору, тому в цій частині позов залишається без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75 82, 84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Волинської області,-
1. Позов задовольнити на суму 7 056, 53 грн.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Луцького підприємства електротранспорту (вул. Даньшина, 1/52, м. Луцьк, код 03327931) 7 056, 53 грн. заборгованості за надані послуги по розміщенню реклами та приведення транспортних засобів, на яких розміщувалась рекламна продукція; 236 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу; 102 грн. -витрати по сплаті державного мита.
3. В стягненні з приватного підприємця ОСОБА_1 899, 95 грн. пені за затримку платежу; 1564, 20 грн. - інфляційних втрат; 328, 85 грн. -3 % річних; -залишити без розгляду.
Суддя М. М. Гончар
Повний текст рішення
складено та підписано
03.10.11