"13" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/12557/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В. (головуюча)
Васильченко Н.В.
Конюшка К.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцької Л.Т.
секретар судового засідання -Носадча О.Е.
за участю представників: позивача -Панасюка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ТОВ "Житлово-експлуатаційне будівельне підприємство "Наше місто" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом ТОВ "Житлово-експлуатаційне будівельне підприємство "Наше місто" до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про скасування рішення, -
В серпні 2009 року ТОВ "Житлово-експлуатаційне будівельне підприємство "Наше місто" звернулось в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про скасування рішення.
В позові вказує, що 29 січня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області (далі-Інспекція) прийняла незаконне рішення № 17 про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційне будівельне підприємство „Наше місто" (далі - Товариство) в доход державного бюджету 50 479,82 грн. та 100 959,64 грн. штрафу.
Посилаючись на те, що жодного належного та допустимого доказу того, що дійсно був завищений тариф на житлово-комунальні послуги, Інспекція при прийняті оскаржуваного рішення не мала, просили скасувати рішення Інспекції від 29.01.2009 року № 17 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін"
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року позов задоволено. Скасовано спірне рішення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задоволена, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року скасовано.
У касаційній скарзі ТОВ "Житлово-експлуатаційне будівельне підприємство "Наше місто", посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку позивача, результати якої відображені в акті від 26 січня 2009 року № 000072.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок тарифів на утримання будинків та прибудинкової території, які були введені в дію з 01.11.2008р., проведений з дотриманням «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 560 ( далі -Постанова № 560) та у відповідності до рішення Теплодарівської міської ради від 28.10.2008 року.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив того, що доказів на підтвердження доводів позивача матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність спірного рішення відповідача.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Судам першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки відповідачем Товариства «Житлово-експлуатаційного будівельного підприємства «Наше місто»винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з посиланням на завищення витрат на роботи і послуги з прибирання прибудинкових територій при формуванні планових витрат за рахунок завищення витрат на роботи і послуги з прибирання прибудинкових територій, поточного ремонту та підготовки житлових будинків до експлуатації в рахунок включення рентабельності у розмірі 5 %, а також необгрунтоване включення в перелік витрат на утримання будинків витрат на обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових електромереж, на відшкодування яких укладений договір з Біляєвським РЕМ, що призвело до порушення вимог Постанови № 560, оскільки через застосування позивачем тарифів у розмірі 1,98 та 1, 54 грн. замість економічно обґрунтованих 1,49 та 1, 22 грн. за 1 кв. м площі, позивачем з 01.11.2008 року по 01.01.2009 року необґрунтовано отримана виручка в сумі 50 479, 82 грн.
Згідно п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
По справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Теплодарівскої міської ради від 28.10.2008 року № 539/В-08 з 01.11.2008 року встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги для населення , що надаються ТОВ «Наше місто»у розмірі 1,98 грн. за 1 кв.м площі для будинків з ліфтами, крім першого поверху, та 1,54 грн. для будинків не обладнаних ліфтами та першого поверху будинків з ліфтами. Згідно додатку до вказаного рішення тарифи встановлено по окремим будинкам. Рішення міської ради ніким не оскаржувалося.
Посилання суду першої інстанції на обов'язковість застосування позивачем в перевіряємий період зазначених тарифів спростовує правильність висновків акту від 26 січня 2009 року № 000072.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги зазначені обставини та дійшов помилкового висновку про правомірність оскражуваного рішення відповідача.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ТОВ "Житлово-експлуатаційне будівельне підприємство "Наше місто" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасувати. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237-239 КАС України.
Судді