13 вересня 2011 року м. Київ К/9991/12277/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Конюшка К.В.
Леонтович К.Г.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, від імені яких та від свого імені діє ОСОБА_34 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе» до Марківської районної державної адміністрації у Луганській області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 про визнання неправомірними дій та визнання нечинним розпорядження.
В червні 2010 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Фрунзе»(далі - позивач) звернулось з позовом до Марківської районної державної адміністрації у Луганській області про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та визнання не чинним розпорядження Марківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) № 74 від 12 лютого 2010 року.
Під час судового розгляду справи 01 липня 2010 року позивач доповнив позовні вимоги, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо прийняття розпорядження № 29 від 21 січня 2010 року, та визнати його не чинним з моменту прийняття.
В позові вказує, що на підставі договору оренди від 26 листопада 2007 року, укладеного з відповідачем, позивач використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів, на території Краснопільської сільської ради (землі держзапасу та держрезерву), загальною площею 264,4493 га.
Посилаючись на те, що відповідач не повинен вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, просив визнати неправомірними дії Марківської районної державної адміністрації з видання розпорядження №74 від 12 лютого 2010 року та видачі на підставі даного розпорядження правовстановлюючих документів, що посвідчують право на землю, фізичним особам, визнати нечинним з моменту прийняття розпорядження Марківської районної державної адміністрації №74 від 12 лютого 2010 року, в зв'язку з його протиправністю, визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень - Марківської районної державної адміністрації, які полягають у прийнятті розпорядження №29 від 21 січня 2010 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, визнати нечинним з моменту його прийняття розпорядження Марківської районної державної адміністрації №29 від 21 січня 2010 року, в зв'язку з його протиправністю.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Марківської районної державної адміністрації з видання розпорядження №74 від 12 лютого 2010 року та скасовано зазначене розпорядження, визнано неправомірними дії Марківської районної державної адміністрації з прийняття розпорядження №29 від 21 січня 2010 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, та скасовано зазначене розпорядження.
У касаційній скарзі треті особи, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що позивач є юридичною особою, суб'єктом господарської діяльності з колективною формою власності, пред'явив позов до суб'єкта владних повноважень - Марківської райдержадміністрації, з метою оскарження дій даного органу влади щодо прийняття неправомірних розпоряджень (самих розпоряджень), що передбачено пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України.
Також встановлено, що 26 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди землі загальною площею 341,5224 га, в тому числі, 273 га земель держзапасу та 68,5224 га із земель держрезерву, терміном на 5 років (далі -договір). Нормативно грошова оцінка землі склала 2940466,92 грн. Договір зареєстрований 22 січня 2008 року, реєстраційний номер 225844040840000001. Договір укладено на підставі чинного розпорядження голови Марківської райдержадміністрації №567 від 23 листопада 2007 року. Термін дії зазначеного договору - 5 років, тобто до 22 січня 2013 року, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та статті 18, частини другої статті 20 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
26 листопада 2007 року сторонами підписано акт приймання - передачі земельної ділянки без визначення площі та меж земельної ділянки.
22 січня 2008 року сторонами підписано додаткову угоду №225844040840000001 до договору від 26 листопада 2007 року (далі - додаткова угода), якою позивачу в оренду передано земельну ділянку загальною площею 264,4493 га, у тому числі: рілля 229,44 га, із земель держзапасу та 35,0093 га із земель держрезерву.
У січні 2010 року треті особи звернулись до відповідача із заявами про надання у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
21 січня 2010 року Марківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №29 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки»(далі -розпорядження № 29).
Пунктами 1, 2 розпорядження № 29 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та рекомендовано громадянам, переліченим у додатку до розпорядження, замовити технічну документацію та документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки.
В пункті 3 розпорядження №29 зазначено: «Попередити СТОВ «Фрунзе»щодо зменшення площ орендованих земельних ділянок, в зв'язку з виділенням земельних ділянок 38-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства згідно з викопіюванням».
Задовольнивши позов та скасувавши оскаржуване рішення, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що без припинення права оренди позивача на земельну ділянку і вилучення її з користування підприємства, отримання відповідних погоджень від користувача, спірну земельну ділянку було передано у власність третім особам, що суперечить нормам діючого законодавства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.
Згідно з пунктом 6 статті 118 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на час правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються матеріали щодо вилучення земельної ділянки, а також висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Як вбачається з матеріалів справи та наголошується судами першої та апеляційної інстанції, неотримання відповідачем обов'язкового погодження з позивачем, як користувачем земельної ділянки, обґрунтовує правильність позиції позивача.
На підставі розпорядження № 29 та замовлення третіх осіб, приватним підприємством «Семіра»виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на території Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області.
Згідно із ситуаційними планами, виготовленим в якості технічної документації на замовлення позивача, при укладанні договору оренди та на замовлення третіх осіб при оформлені технічної документації щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, співпадає, тобто знаходиться в користуванні позивача, що визнано сторонами.
12 лютого 2010 року відповідачем прийнято розпорядження №74 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки»(далі - розпорядження № 74).
Зазначеним розпорядженням безоплатно передано у власність 37-ми громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, на загальній площі 72,1334 га із земель, які, відповідно до вищевказаного договору оренди знаходяться в користуванні СТОВ «Фрунзе».
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що без припинення права оренди позивача на земельну ділянку і вилучення її з користування підприємства, отримання відповідних погоджень від користувача, спірну земельну ділянку передано у власність третім особам.
Пунктом 5 розпорядження №74 рекомендовано позивачу зменшити площу орендованої земельної ділянки, в зв'язку з виділенням земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства».
Пунктом 6 розпорядження № 74 зобов'язано позивача внести зміни до договору оренди земельної ділянки та оформити його в установленому законом порядку.
Згідно статей 36, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.
Відповідно до пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно частини 8 статті 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Вичерпний перелік підстав припинення права користування на земельну ділянку визначений в статті 141 Земельного кодексу України, серед яких відсутня така підстава припинення права користування в односторонньому порядку, як передача земель у власність іншим особам.
Пунктами 36, 38 договору оренди передбачена зміна умов договору або його розірвання лише за взаємною згодою сторін.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що діючими нормативними актами та договором оренди не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку зобов'язувати орендаря відмовлятись від оренди земельної ділянки на користь інших осіб без погодження внесення змін до чинного договору оренди.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного Кодексу України, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про необхідність скасування розпоряджень № 29 та №74, враховуючи недотримання відповідачем порядку прийняття оскаржених розпоряджень.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, від імені яких та від свого імені діє ОСОБА_34 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді