Справа № 2а/0270/1931/11
Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
22 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
В квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 13.04.2011 року №0001702330 та від 13.04.2011 року №0001712330; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 50785,0 грн., за січень 2011 року в розмірі 301596,0 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову - про відмову в позові. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи. Крім того, своєю заявою від 22.09.2011р. просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Інші учасники судового процесу до суду не з'явились.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Вінниці задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції на підставі направлення № 911/23 від 25.03.2011 року, виданого ДПІ у м. Вінниці, згідно із п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у м. Вінниці від 25.03.2011 року №1444/23, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1093/2330/34004579 від 30.03.2011 року.
Даною перевіркою встановлено порушення товариством:
- п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2010 року на суму 78685,0 грн.;
- п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 301596,0 грн.;
- п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податковій декларації з ПДВ за січень 2010 року на 72267,0 гривень.
На підставі викладених висновків перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення - рішення, зокрема:
- №0001702330 від 13.04.2011 року, яким ТОВ "Барлінек Інвест" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 352381,0 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року - на 50785,0 грн. та за січень 2011 року - на 301596,0 грн.;
- №0001712330 від 13.04.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 722267,0 грн.
Судовими інстанціями з'ясовано, що причиною завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 380281 грн. є порушення, описане в акті перевірки від 08.02.2011р. № 409/2330/34004579.
З акту перевірки від 08.02.2011р. № 409/2330/34004579 вбачається (ст. 38-42 акту), що дане порушення полягає у включенні до складу податкового кредиту жовтня та листопада 2010 року сум податку на додану вартість по податкових накладних, які виписані позивачу постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, але фактично вручені позивачу у зазначених податкових періодах, тобто не у періоди виникнення права на формування податкового кредиту за першою подією.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та їх скасовуючи суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ, згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.
Така ж позиція висвітлена у Листах ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, від 30.12.2005 року №26268/7/16-1117 які є офіційними роз'ясненнями податкового органу вищого рівня, дотримання яких згідно підпункту "д" пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виключає можливість притягнення платника податків до відповідальності.
За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.
Посилання апелянта на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних є необгрунтованим, оскільки за змістом пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної. Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 07.06.2011р. по справі № К/9991/2397/11.
Поряд з цим колегія суддів апеляційного суду вважає неправомірним не врахування ДПІ у м. Вінниці залишку від'ємного значення за листопад 2010 року згідно Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених позивачем помилок від 09.02.2011 року в сумі 30156,0 грн., оскільки таке подання змін до податкової звітності є не лише правом, але й обов'язком платника податків.
Так, згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
При цьому, єдиним обмеженням подання уточнюючого розрахунку згідно п. 50.2 цієї статті ПК України є заборона вчинення такої дії під час перевірки контролюючим органом цього періоду.
Відповідно до п. 50.3 цієї ж статті ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. Тобто платник податку може подати уточнюючий розрахунок і після перевірки, але це є підставою для проведення нової позапланової перевірки.
Таким чином той факт, що вказаний Уточнюючий розрахунок від 09.02.2011 року був поданий позивачем після закінчення перевірки (акт від 08.02.11), не може бути підставою для позбавлення ТОВ "Барлінек Інвест" права на бюджетне відшкодування, як і не може бути підставою для позбавлення цього права не використання відповідачем можливості проведення позапланової перевірки.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність винесених відповідачем 1 податкових повідомлень-рішень №0001702330 від 13.04.2011 року і №0001712330 від 13.04.2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Залімський І. Г.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар