Справа № 2-а-44/11/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
22 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.
при секретарі: Семеновій Г.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача 1 (апелянта): Лесика В.В.
відповідача 2: Боценка Д.І.
прокурора (апелянта): Сувалова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Вінниці та прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до державної податкової інспекції у м.Вінниці, Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В січні 2011 року ТОВ "Барлінек Інвест" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Вінниці, ГУДК України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправною бездіяльність та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року даний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 16.12.2010 року №0000962330/0; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання ГУДК України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ "Барлінек Інвест" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 380914 гривень, за вересень 2010 року в розмірі 334282 гривні; та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 368616 гривень, за серпень 2010 року в розмірі 829857 гривень, за вересень 2010 року в розмірі 785779 гривень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того на вказану постанову суду подана апеляційна скарга і від заступника прокурора Вінницької області, що бере участь у розгляд даної справи на підставі ст. 60 КАС України. У своїй апеляційній скарзі прокурор вважає необґрунтованим рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а тому просить його скасувати.
Представник позивача проти доводів апеляційних скарг заперечив з мотивів їх безпідставності, виклавши свою позицію в наданих суду письмових поясненнях.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДПІ у м. Вінниці та прокуратури Вінницької області задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено та судом першої інстанції вірно встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Барлінек Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.07.2010 року по 01.10.2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 року по 01.08.2010 року, за результатами якої 09.12.2010 року складено акт №4150/2330/34004579.
Вказаним актом перевірки визначено бюджетне відшкодування у податкових деклараціях з ПДВ, в т.ч.: за липень 2010 року (вх. від 20.08.2010 року №9003563650 з урахуванням уточнюючих розрахунків від 14.10.2010 року вх. № 9004214549, від 20.10.2010 №9004556595, від 09.11.2010 №9004938216) -3421939 грн.; за серпень 2010 року (вх. Від 20.09.2010 №9003950447 з урахуванням уточнюючих розрахунків від 14.10.2010 року вх. №9004214537, від 20.10.2010 №9004560616, від 09.11.2010 №9004938272) -3728014 грн.; за вересень 2010 року (вх. Від 20.10.2010 №9004521881 з урахуванням уточнюючих розрахунків від 21.10.2010 року вх. №9004579436, від 29.10.2010 №9004694318, від 09.11.2010 №9004938258) -3481289 грн.
Крім того встановлено порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у завишенні ТОВ "Барлінек Інвест" заявленої суми бюджетного відшкодування на 12269056 грн., в т.ч.: за липень 2010 року на суму 368616 грн., за серпень 2010 року на суму 448943 грн.; за вересень 2010 року на суму 451497 грн. (а.с.27-49).
На підставі викладених вище висновків перевірки 16.12.2010 року ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962330/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди липень-вересень 2010 року у розмірі 1269056 грн.
Як вбачається, порушенням податковий орган вважає включення наявних податкових накладних на постачання товарів, послуг, які виписані в періодах інших, ніж звітний податковий період та відсутністю фактів, що підтверджують дату отримання податкової накладної підприємством у звітному податковому періоді. Крім того, вважає що всупереч вимогам підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Барлінек Інвест" до перевірки не були надані документи підтверджуючі затримку в одержані таких податкових накладних, що були виписані постачальниками у попередніх періодах, а отримані (включені до складу податкового кредиту) платником у звітному періоді.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон).
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, (п.п. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону) - при від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2. п.п 7.7. ст. 7 Закону).
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ, згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Тобто Законом про ПДВ не встановлено зв'язку між датою виписки податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право податкового кредиту виникає з дати отримання накладної
За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.
Посилання апелянтів на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних є необґрунтованим, оскільки за змістом пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Доводи ДПІ у м. Вінниці про те, що податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатись поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення та з описом вкладення теж не заслуговують на увагу, оскільки Порядок оформлення поштових відправлень із вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою КМ України від 28.07.1997р. № 799, на який посилаються апелянти, не регулює порядок пересилання документів від одного платника податків до іншого.
Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 16.12.2010 року №0000962330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, серпень та вересень 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню. Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 07.06.2011р. по справі № К/9991/2397/11.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до п. 4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997 року відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Оскільки ДПІ у м. Вінниці, у визначені строки, не було направлено до органів казначейства таких висновків на бюджетне відшкодування, що позбавило позивача належних йому коштів, то така бездіяльність податкового органу є протиправною, а суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року в розмірі 368616 грн., за серпень 2010 року в розмірі 829857 грн. та за вересень 2010 року в розмірі 785779 грн., підлягають стягненню з Державного бюджету.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
Доводи апеляційних скарг не спростовують того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що згідно зі ст. 200 КАС України слід залишити апеляційні скарги ДПІ у м. Вінниці та прокуратури Вінницької області без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги державної податкової інспекції у м. Вінниці та прокуратури Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 27 вересня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Залімський І. Г.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар