22 червня 2011 року (11 год. 20 хв.) Справа № 2а-0870/1103/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
при секретарі Сандига В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет», м. Запоріжжя,
до: Державної податкової інспекції у Шевченківському м. Запоріжжя,
про: скасування податкових повідомлень - рішень, -
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.11.2010 року),
ОСОБА_2 (довіреність № 464 від 21.03.2011 року),
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 9557/10-010 від 11.04.2011 року),
ОСОБА_4 (довіреність №40 від 27.07.2010 року),
від прокуратури: Красних О.О. (посвідчення №85 від 13.01.2011 року), -
22 лютого 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» (далі - позивач, ПАТ «Запорізький Втормет») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000142300/0 та № 0000152300/0 від 28.07.2010.
У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що ПАТ «Запорізький Втормет» було правомірно та на підставі чинного законодавства перераховано грошові кошти виключно за отриманий від ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром», ПП «Велічія», ТОВ «Потенціал» товар, та вважає, що у ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя немає підстав для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 031 799,40 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 731 799,40 грн.
У судовому засіданні представник позивача пояснив те, що:
- між ПАТ «Запорізький Втормет» та ТОВ «Інтер-Мет Плюс» 21 січня 2009 року укладено договір поставки №35-09. На виконання умов цього договору за період з 21 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року ТОВ «Інтер-Мет Плюс» передало ПАТ «Запорізький Втормет» 13616,653 тонни брухту на загальну суму 22 011 237,27 грн., а ПАТ «Запорізький Втормет», в свою чергу, повністю сплатило вартість даного товару. Факт оплати товару відображений в акті перевірки, а передача товару повністю підтверджена приймально-здавальними актами та накладними про передачу товару. Вважає висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо визнання нікчемним договору поставки №35-09 від 21 січня 2009 року, на підставі ухвали суду від 17 травня 2010 року, невірними. Оскільки чинність цей договір не визнано судом недійсним та після закінчення строку договору, тобто 31 грудня 2009 року, сторони не мали правовідносин;
- 28 вересня 2009 року між ПАТ «Запорізький Втормет» та ТОВ «Форвіст-Пром» укладено договір поставки №289-09. Даний договір виконано з обох сторін. Факт оплати відображений в акті перевірки, а передача товару повністю підтверджена приймально-здавальними актами та накладними про передачу товару. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя визнано нікчемним договір поставки №289-09 від 28 вересня 2009 року, на підставі листа ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 01 березня 2010 року, у якому зазначено, що ТОВ «Форвіст-Пром» не знаходиться за юридичною адресою, у останнього відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення для зберігання металобрухту та він не звітує до органів державної податкової служби. З даними висновками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя позивач не згоден, оскільки позивач не зобов'язаний перевіряти у свого контрагента сплату ним податків;
- стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Велічія» (договір №08-09 від 28 вересня 2009 року) ДПІ також вважає договір недійсним, у зв'язку з тим, що провести перевірку ПП «Велічія» неможливо тому, що за вказаною юридичною адресою воно відсутнє, а посадові особи підприємства на телефонні дзвінки не відповідають;
- стосовно взаємовідносин (укладеного договору поставки №259-09 від 06 серпня 2009 року) позивача з ТОВ «Потенціал», то вони також були виконані з обох сторін. На підставі того, що ТОВ «Потенціал» придбавав у ТОВ «Бізнес Строй» товар, який був проданий ПАТ «Запорізький Втормет» та ТОВ «Бізнес Строй» не подає звітність і не знаходиться за своєю юридичною адресою, відповідачем зроблено висновок про нікчемність даного договору. Позивач не згоден з позицією відповідача, оскільки позивач не зобов'язаний встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти позивача мали договірні відносини;
Також представник позивача зазначив, що в направленні на перевірку №300511 від 29 червня 2010 року зазначена мета проведення перевірки: «дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-мет Плюс», ТОВ «Форвіст Пром» та ПП «Велічія», однак проведено перевірку і взаємовідносин з ТОВ «Потенціал», що є порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо операцій із ТОВ «Потенціал» не повинні були враховуватись при винесенні рішень.
В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові та письмових поясненнях та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали, у письмових запереченнях посилаються на те, що проведеною плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПАТ «Запорізький Втормет» встановлено, що підприємством занижено податок на прибуток в результаті господарської діяльності позивача з підприємствами ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром», ТОВ «Потенціал» та ПП «Велічія». Зазначила, що перевіркою досліджені договори між підприємствами, в яких зазначено, що дані підприємства діють лише на підставі статуту. Не зазначено в договорі чи отримано даними підприємствами ліцензію на провадження діяльності на заготівлю металобрухту. Пояснила, що відповідно до матеріалів, які надійшли з інших державних податкових інспекції за місцем реєстрації цих підприємств, зазначено, що дані підприємства займаються цим видом діяльності, але наявність ліцензії не встановлено.
Перевіркою встановлено укладання договору від 21 січня 2009 року на поставку металобрухту з ТОВ «Інтер-Мет Плюс». Виконання договору підтверджується прийняттям товарів за кількістю, у відповідності до ваги, на підставі приймально-здавальних актів форми 19 і за якістю відповідно до вимог державного стандарту України за №4121-2002. На виконання умов даного договору в період з травня 2009 року по листопад 2009 року підприємством отримано металобрухту на загальну суму, яку включено до складу валових витрат 18 342 697,63 грн. Згідно поданих податкових накладних наданих підприємством до «податкового кредиту» включено 3 668 359,51 грн. Станом на 31 грудня 2009 року дебіторська заборгованість позивача перед ТОВ «Інтер-Мет Плюс» складає 457 240,00 грн.
Також зазначила, що постановою Господарського суду Запорізької області від 17 травня 2010 року ТОВ «Інтер-Мет Плюс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Представник відповідача вважає, що дана угода суперечить вимогам ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу (далі ЦК) України. Досліджено, що основним постачальником брухту чорних металів ТОВ «Інтер-Мет Плюс» є ТОВ «Форвіст-Пром». У ТОВ «Форвіст-Пром» 23 грудня 2009 року свідоцтво платника податку на додану вартість (далі - ПВД) анульовано. ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «Форвіст-Пром» на знаходиться, телефонні номери, вказані в деклараціях та реєстраційних документах є недійсними та Директор ТОВ «Форвіст-Пром» ОСОБА_6, який є єдиною особою, що працює на підприємстві, відмовився від надання пояснень з питань щодо розбіжностей в деклараціях ПДВ, факту відсутності підприємства за місцезнаходженням, визначеним реєстраційними документами, транспортування, експедирування товарів. На підставі цього ДПІ зроблено висновок, що ТОВ «Інтер-Мет Плюс» діяло без належної обачності та підприємству мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан контрагенту - ТОВ «Форвіст-Пром», умови ведення вказаним підприємством господарської діяльності та порушення, які допускались останнім. Таким чином діяльність ТОВ «Інтер-Мет Плюс» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди для третіх осіб переважно з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.
Позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Форвіст-Пром», згідно договору №289-09 від 28 вересня 2009 року. Даний договір є аналогічним та типовим з попереднім. На виконання умов даного договору у жовтні 2009 року позивачем отримано металобрухту на загальну суму, яку включено до складу валових витрат 1 801 084,65 грн. Станом на 31 грудня 2009 року заборгованість ВАТ «Запорізький Втормет» перед ТОВ «Форвіст-Пром» відсутня. Податкові декларації з податку на прибуток надані підприємством за вересень 2009 року та жовтень 2009 року відображають відсутність господарської діяльності за вказаний період, оскільки податкова звітність надана з нульовими показниками, з приміткою «до відома». Також до декларацій не надано додатку К1/1, що свідчить про відсутність основних засобів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Велічія» представник відповідача пояснила, що 21 серпня 2011 року Прокуратурою Шевченківського району м. Запоріжжя порушено кримінальну справу № 11141004 за фактом підроблення документів податкової звітності ПП «Велічія», у зв'язку з висновками спеціаліста № 58 від 19 серпня 2010 року підписи в графах «Керівник» та «Керівник підприємства» в податкових деклараціях ПП «Велічія» з податку на прибуток підприємства, в тому числі, за 1-й квартал 2009 року, за півріччя 2009 року, за 3 квартали 2009 року, за 2009 рік та з ПДВ за березень-вересень 2009 року виконані не директором підприємства Поляковим Дмитром Юрійовичем.
Стосовно перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Потенціал», перевіркою встановлено, що постачальником ТОВ «Потенціал» є ТОВ «Бізнес строй», відносно якого встановлено, що ОСОБА_8 восени 2009 року за грошову винагороду у сумі 200 доларів США погодився переоформити на себе підприємство ТОВ «Бізнес строй» та став його засновником, керівником та бухгалтером. Свідоцтва платника ПДВ ОСОБА_8 не отримував, печаток і первинних бухгалтерських та інших документів фінансово - господарської діяльності у нього не було. У поясненнях ОСОБА_8 зазначено, що декларацій про доходи з ПДВ від не підписував і до органів ДПС не подавав, розрахункові рахунки підприємства не відкривав і не закривав, рухом грошових коштів не керував, товарно-матеріальних цінностей не отримував і не передавав.
На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 29 червня 2010 року № 300511 та наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 29 червня 2010 року № 711 проведено перевірку ВАТ «Запорізький Втормет» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ПП «Велічія» та ТОВ «Фрвіст-Пром» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Дана перевірка проводилась з 29 червня 2010 року по 12 липня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №92/23-0/00193097 від 15 липня 2010 року.
В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ВАТ «Запорізький Втормет» мало взаємовідносини з ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ПП «Велічія», ТОВ «Форвіст-Пром» відповідно до договорів постачання, а саме:
- у перевіряємому періоді господарська діяльність ТОВ «Інтер-Мет Плюс» здійснювалась відповідно до договору № 35-09 від 21 січня 2009 року. Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 21 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року ТОВ «Інтер-Мет Плюс» передало Товариству «Запорізький Втормет» 13616,653 тонни брухту на загальну суму 22 011 237,27 гривень. ВАТ «Запорізький Втормет» повністю оплатило вказаний товар (даний факт підтверджується і актом перевірки). Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року. На підставі даного договору було реалізовано металобрухт на адресу ВАТ «Запорізький Втормет» на суму 18 342 697,63 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку позивача вказані операції відображені проводками: ДТ 201 «Сировина та матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 18 342 697,63 грн.; Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 3 668 539,51 грн. та включено до складу валових витрат та додаткового кредиту відповідного звітного періоду;
- 28 вересня 2009 року укладено договір поставки № 289-09 від між ВАТ «Запорізький Втормет» (покупець) та ТОВ «Форвіст-Пром» (продавець). Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 28.09.2009 по 31.12.2009 ТОВ «Форвіст-Пром» передало Товариству «Запорізький Втормет» 1174.292 тонн брухту на загальну суму 2 161 301.64 гривень. ВАТ «Запорізький Втормет» повністю оплатило вказаний товар. Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року. На підставі даного договору було реалізовано металобрухт на адресу ВАТ «Запорізький Втормет» на суму 1 801 084,65 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку ВАТ «Запорізький Втормет» вказані операції відображені проводками: ДТ 201 «Сировина та матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 1 801 084,65 грн., Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 360 216,93 грн. та включено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідного звітного періоду. В акті перевірки зазначено, що відповідно до листа ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 01.03.2010 ТОВ «Форвіст Пром» (код ЄДРПОУ 34564710) не знаходиться за юридичною адресою: відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення для зберігання металобрухту; податкові декларації не подаються. У зв'язку із цим податкові органи вважають договір поставки № 289-09 від 28.09.2009 нікчемним;
- у перевіряємому періоді позивач (покупець) мав взаємовідносини з ПП «Велічія» (продавець) відповідно до договору № 08-09 від 05 січня 2009 року. Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 05.01.2009 по 31.12.2009 ПП «Велічія» передало Товариству «Запорізький Втормет» 5730.969 тонн брухту на загальну суму 7242475.05 гривень. ВАТ «Запорізький Втормет» повністю оплатило вказаний товар. Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року. На підставі цього договору реалізовано металобрухт на адресу ВАТ «Запорізький Втормет» на суму 24 855 628,82 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку ВАТ «Запорізький Втормет» вказані операції відображені проводками: ДТ 201 «Сировина та матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 24 855 628,00 грн., Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 1 189 511,00 грн., до складу валових витрат включено суму у розмірі 5 947 555,00 грн. та податкового кредиту даного звітного періоду у розмірі 1 189 551 грн.
В акті перевірки також зазначено, що в ході проведення перевірки додатково досліджено питання взаємовідносин між ВАТ «Запорізький Втормет» та ТОВ «Потенціал», оскільки під час проведення перевірки отримано інформацію щодо постачальника ТОВ «Потенціал» який, отримує товар від ТОВ «Бизнес Строй».
Судом також встановлено, що 06 серпня 2009 року між ВАТ «Запорізький Втормет» (покупець) та ТОВ «Потенціал» (продавець) був укладений договір поставки № 259-09. Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця промисловий брухт та відходи чорних металів (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.2 договору, продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту прийняття товару покупцем, що оформлюється приймально-здавальними актами форми № 19 або № 69. На виконання умов цього договору за період з 15.08.2009 по 31.12.2009 ТОВ «Потенціал» передало Товариству «Запорізький Втормет» 131,452 тонн брухту на загальну суму 238747.21 гривень. ВАТ «Запорізький Втормет» повністю оплатило вказаний товар. Строк дії договору - до 31 грудня 2009 року. Факт оплати товару відображений в акті перевірки. Передача товару повністю підтверджена приймально-здавальними актами та накладними про передачу товару. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Потенціал» придбавало товар у ТОВ «Бізнес Строй»; за даними ДПІ товариство «Бізнес Строй» (постачальник 2 ланцюга) не знаходиться за своєю юридичною адресою, не подає звітність. Також ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлено, що директором ТОВ «Бізнес Строй» є ОСОБА_8. 18 червня 2010 року від ДПА України в Запорізькій області до відповідача надійшли пояснення громадянина ОСОБА_8 по факту непричетності його до фінансово - господарської діяльності підприємства. Згідно отриманих пояснень встановлено, що ОСОБА_8 весною 2009р. за грошову винагороду у сумі 200 доларів США погодився переоформить на себе підприємство ТОВ «Бізнес Строй» став його засновником. Після погодження бути засновником він не здійснював ніякої діяльності, договорів не підписував, документів стосовно здійснення фінансово - господарської діяльності не підписував і нікого на це не уповноважував. Свідоцтва платника ПДВ не отримував, нікому цього не довіряв і не мав бажання щоб від його ім'я хто - не будь отримував свідоцтво платника ПДВ. Печаток і первинних бухгалтерських та інших документів фінансово - господарської діяльності у нього не було. Декларацій про доходи з ПДВ від не підписував і до органів ДПС не подавав, розрахункові рахунки підприємства не відкривав і не закривав, рухом грошових коштів не керував, товарно-матеріальних цінностей не отримував і не передавав. Таким чином, відношення до діяльності ТОВ «Бізнес Строй» він ніколи не мав та не бажав, щоб від його імені проводилась фінансово - господарська діяльність ТОВ «Бізнес Строй».
На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ця обставина є підставою для визнання договору між ВАТ «Запорізький Втормет» та ТОВ «Потенціал» нікчемним. У перевіряємому періоді ТОВ «Потенціал» реалізовано металобрухт на адресу ВАТ «Запорізький Втормет» на суму 391 666,67 грн. (без ПДВ), що в бухгалтерському обліку відображено кореспонденцією рахунків ДТ 201 «Сировина та матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 391 666,66 грн., Дт 644 «Податковий кредит» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму податку на додану вартість 78 333,33 грн. та включено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зроблені висновки, що договір № 35-09 від 21 січня 2009 року на поставку металобрухту укладений між підприємством ВАТ «Запорізькій Втормет» та ТОВ «Інтер-Мет Плюс» та договір № 289-09 від 28 вересня 2009 року укладений між ТОВ «Форвіст Пром» та ВАТ «Запорізькій Втормет», договір №08-09 від 05.01.2009 року укладений між ВАТ «Запорізькій Втормет» та ПП «Велічія» та взаємовідносини з ТОВ «Потенціал» не спричинили реального настання правових наслідків, тому дані угоди Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя визначені нікчемними.
Таким чином, здійснені операції позивача з придбання товарів у ТОВ «Інтер-Мет Плюс» (код ЄДРПОУ 36141127), ТОВ «Форвіст-Пром» (код ЄДРПОУ 34564710) та ПП «Велічія» (код ЄДРПОУ 33471369), ТОВ «Потенціал» (код ЄДРПОУ 32973996) не визначені, як операції, що проведені у межах господарської діяльності та документи на отриманий товар від ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром» та ПП «Велічія», ТОВ «Потенціал» не мають юридичної сили та не є підтвердженням факту придбання товару у зазначених підприємствах, на підставі чого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зроблені висновки, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту.
Також за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року ВАТ «Запорізький Втормет» задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування 1 152 889,00 грн.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за даний період актом перевірки встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 6 488 219,00 грн. та завищено від'ємного значення об'єкта оподаткування по декларації за 2009 рік у розмірі 1 152 889,00 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення всього у сумі 5 296 599 грн. Порушення відбулось внаслідок включення до складу податкового кредиту операцій з придбання товарів отриманих у постачальника ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром», ПП «Велічія» та ТОВ «Потенціал», у зв'язку з виконанням вищезгаданих договорів поставки.
Згідно акту перевірки, №92/23-0/00193097 від 15 липня 2010 року (у редакції із змінами до акту перевірки від 28 липня 2010 року №14901/10/23-0) встановлено порушення позивача, а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 6 332 526,00 грн., у т. ч. по періоду: за 3 квартали 2009 року - 585 273,00 грн., за 2009 рік у розмірі 6 332 526,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по декларації за 2009 рік у сумі 1 152 889,00 грн.
Також встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, а саме: п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп.7.4.5 п. 7.4, ст. 7, в результаті чого підприємством:
- занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 154 174,00 грн., у т.ч. по періодах: березень 2009 року - 213 204,00 грн., квітень 2009 року - 128 094,00 грн., травень 2009 року - 820 280,00 грн., червень 2009 року - 241 872,00 грн., листопад 2009 року - 3 262 688 грн., грудень 2009 року - 488 038,00 грн.
- завищено залишок від'ємного значення ПДВ по ряд.26 Декларації: за лютий 2009 року на суму 43 333,00 грн., за березень - 10 786,00 грн., за вересень 2009 року на суму 665 217,00 грн., за жовтень 2009 року - 3 620 947,00 грн., за листопад 2009 року - 540 602 грн., за грудень 2009 року - 142 425,00 грн.
28 липня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі акта перевірки №92/23-0/00193097 від 15 липня 2010 року, прийняла податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
- № 0000142300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 7 731 261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 154 174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 577 087,00 грн.;
- №0000152300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12 031 799,40 грн., у т.ч. за основним платежем 6 332 526,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 699 273,40 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ у Шевченківському районі, подавши скаргу №881 від 04 серпня 2010 року.
Рішеннями про результати розгляду скарг Державної податкової інспекції У Шевченківському районі м. Запоріжжя від 01 жовтня 2010 року №3944/10/25-002, Державної податкової адміністрації в Запорізькій області від 06 грудня 2010 року №5576/10/25-020 та Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2011 року №2878/6/25-0115 залишено без змін податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 28 липня 2010 року № 0000142300/0 та № 0000152300/0, а скарги ВАТ «Запорізький Втормет» без задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА України від 10 лютого 2011 року №2878/6/25-0115 позивач звернувся до суду.
15 квітня 2011 року у справу втупив прокурор на стороні відповідача згідно повідомлення про вступ прокурора у справу Прокуратури Запорізької області №05/1-2291-11 від 18 березня 2011 року.
15 квітня 2011 року представником відповідача до матеріалів справи долучено копію постанови від 10 березня 2011 року по справі №1п-24 2011 року Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Даною постановою встановлено, що ОСОБА_9 (генеральний директор ВАТ «Запорізький Втормет») підозрюється в тому, що він, діючи умисне, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, в період часу з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, порушуючи вимоги пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно відніс до складу податкового кредиту ВАТ «Запорізький Втормет» суму податку на додану вартість по операціях з ПП «Велічія», яких фактично не було, в розмірі 1 189 511,00 грн. внаслідок чого до бюджету фактично не потрапили кошти на загальну суму 1 189 511,00 грн., що більш ніж в 3000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є крупним розміром. Враховуючи, що здійснене діяння ОСОБА_9 відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності притягується вперше, розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, до притягнення до кримінальної відповідальності в повному обсязі відшкодував заподіяні ним збитки, відповідно до ч. 4 ст. 212 КК України провадження у даній кримінальній справі припинено.
До матеріалів справи також долучено лист Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 14 лютого 2011 року № 59/3/3-316нт до слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо надання документів для проведення перевірки діяльності ВАТ «Запорізький Втормет», ТОВ «Інтер-Мет Плюс» та ТОВ «Форвіст-Пром».
На даний лист податкова міліція Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено до Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Запорізькій області матеріали, виділені з кримінальної справи №671005.
Ухвалою суду від 12 травня 2011 року суд витребував з відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ України в Запорізькій області виділені з кримінальної справи № 671005 матеріали: том № 1 на 270 арк., том № 2 на 305 арк., том № 3 на 412 арк., первинні бухгалтерські документи ПАТ «Запорізький Втормет» на 2 446 арк.
06 червня 2011 року до суду надійшли витребувані документи з Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Запорізькій області.
Вивчивши та дослідивши надані Відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Запорізькій області документи, судом встановлено наступне.
Стосовно ТОВ «Інтер-Мет Плюс». 04 листопада 2008 року даним товариством отримано свідоцтво №100148850 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Згідно акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про анулювання реєстрації платника ПДВ № 202 від 23 грудня 2009 року, згідно якого датою анулювання реєстрації є 23 грудня 2009 року. На підставі цього судом зроблений висновок про те, що ТОВ «Інтер-Мет Плюс» на момент взаємовідносин з ПАТ «Запорізький Втормет» був платником ПДВ. Також встановлено, що ТОВ «Інтер-Мет Плюс» за 2009 рік звітувало до органів ДПС, оскільки з ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя вийняті податкові декларації з ПДВ за 2009 рік, а саме: за січень, лютий, березень, за квітень, за травень, за 1-й квартал, за півріччя, за 3 квартали та за рік.
Також судом витребувані первинна документація за даний період на підтвердження господарської діяльності позивача з ТОВ «Інтер-Мет Плюс», а саме: видаткові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних) спеціалізованої форми № 19, товарно-транспортні накладні, що свідчить про дійсно здійснену господарську діяльність.
Стосовно ТОВ «Форвіст-Пром». 01 лютого 2007 року даним товариством отримано свідоцтво №100018211 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Згідно акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про анулювання реєстрації платника ПДВ № 204 від 23 грудня 2009 року, згідно якого датою анулювання реєстрації є 23 грудня 2009 року. На підставі цього судом зроблений висновок про те, що ТОВ «Форвіст-Пром» на момент взаємовідносин з ПАТ «Запорізький Втормет» був платником ПДВ. Також встановлено, що ТОВ «Форвіст-Пром» за 2009 рік звітувало до органів ДПС, оскільки з ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя вийняті податкові декларації з ПДВ за 2009 рік, а саме: за січень, за квітень, за травень, за червень, за липень, за серпень, за вересень, за жовтень, за листопад, за грудень, за півріччя, за 3 квартали та за рік.
На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Форвіст-Пром» судом отримана первинна документація а саме: видаткові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних) спеціалізованої форми № 19.
Під час розгляду справи представником позивача суду надано оригінали для ознайомлення карток обліку експортного грузу (приймальні акти) за даний період.
Постачальник ТОВ «Інтер-Мет Плюс» (експорт Бердянський морський порт): № 705 дата складання 23 червня 2009 року, № 707 дата складання 24 червня 2009 року, № 709 дата складання 27 червня 2009 року; № 738, №741, № 744, №747, дата складання 10 липня 2009 року; № 748, № 749, № 750, № 753, № 754 дата складання 11 липня 2009 року; №757 від 12 липня 2009 року; № 762, № 764, № 765, від 13 липня 2009 року; № 768, № 771, № 773 від 14 липня 2009 року; № 775, № 778, № 781 від 15 липня 2009 року; №789 від 16 липня 2009 року. Тобто ПАТ «Запорізький Втормет» здійснював реалізацію товару придбаного у ТОВ «Інтер-Мет Плюс».
У вказаних первинних документах податковою інспекцією не встановлено порушень щодо порядку їх оформлення.
Про реальність надання вказаними суб'єктами господарювання послуг позивачу також говорить той факт, що вказані операції належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку ПАТ «Запорізький Втормет». Наявність результату виконаних робіт податковим органом під сумнів не ставиться.
Крім того, виходячи із виду діяльності підприємства позивача, можна дійти висновки про те, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані ним у власній господарській діяльності.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.
Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.
З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.
Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Пунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.
Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом на підставі долучених до справи та витребуваних для ознайомлення доказів було встановлено, що придбання ПАТ «Запорізький Втормет» товару у контрагентів ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром» та ПП «Велічія», ТОВ «Потенціал» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.
Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товарів у вищевказаних суб'єктів господарювання.
Той факт, що в актах перевірки контрагентів позивача, - ТОВ «Інтер-Мет Плюс», ТОВ «Форвіст-Пром» та ПП «Велічія», ТОВ «Потенціал» значиться про відсутність підприємства за місцем реєстрації, або про втрату ними первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом того, що товар взагалі був відсутній, а послуги не надавалися. Вказане свідчить лише про те, що податкова інспекція не вжила всіх необхідних та достатніх заходів для отримання документального підтвердження вказаним обставинам.
Також слід зазначити, що відсутність у підприємства основних засобів, зареєстрована невелика кількість осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів тощо, не може впливати на права контрагента - платника податків до тих пір, поки в судовому порядку не буде доведено наявність у посадових осіб такого підприємства умислу на укладення із таким суб'єктом господарювання угод з метою ухилення від сплати податків.
З цього приводу суд зазначає, що відсутність основних та транспортних засобів у підприємств-контрагентів може бути пов'язана з тим, що підприємство їх орендує, невелика кількість зареєстрованих працівників на підприємстві контрагента, може бути пов'язана із ухиленням підприємства від необхідності сплати обов'язкових внесків до Фондів (пенсійного, соціального страхування, тощо) та як наслідок використання праці громадян без їх належного оформлення.
При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.
Натомість, судом було встановлено, що позивач при укладанні вказаних правочинів проявляв достатньо розумну обачність та отримував у підприємств-контрагентів: відомості щодо реєстрації юридичної особи (згідно відповіді управління статистики усі підприємства-контрагенти наразі знаходяться в ЄДРПОУ); свідоцтво платників ПДВ. Перевіряння інших обставин діяльності сторони за правочином на платника податків чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.
З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ПАТ «Запорізький Втормет» пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 28.08.2010 року № 0000152300/0 про визначення ПАТ «Запорізький Втормет» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12 031 799,40 грн., у т.ч. за основним платежем - 6 332 526,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -5 699 273,40 грн. підлягає скасуванню повністю.
Щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
За приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
За приписами пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 28 липня 2011 року № 0000142300/0 сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 731 261,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 5 154 174,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2 577 087,00 грн. підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з контрагентами суду надано необхідні первинні документи (довіреності на отримання товару, докази оприбуткування товару - картки складського обліку), то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку
З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «Запорізький Втормет» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000142300/0 від 28 липня 2010 року та №0000152300/0 від 28 липня 2010 року скасуванню у повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000142300/0 від 28 липня 2010 року та № 0000152300/0 від 28 липня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 09 вересня 2011 року.
Суддя (підпис) Д.В. Татаринов