"29" червня 2011 р. м. Київ К/9991/11898/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Малиніна В.В.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги "Дітям війни", касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2011 року, -
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги "Дітям війни".
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2011 року, позов ОСОБА_1 було задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян від 28 травня 2008 року № 530, якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії «дитина війни».
Таким чином, є всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і рівень мінімальної пенсії.
Крім того, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, а тому, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Отже, судами правомірно покладено обов'язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку.
Щодо доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області відхилити, а рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Лиска