21 вересня 2011 року м. Київ В/9991/2202/11
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
судді-доповідача Ланченко Л.В.
суддів Бившевої Л.І.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Федорова М.О.
розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011
у справі № 5/285/08-АП
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області
за участю Прокуратури Запорізької області
про визнання дій протиправними та стягнення суми заборгованості, -
Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009, позов ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»про визнання дій ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя протиправними та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року в сумі 315572 грн. задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011 постанову Господарського суду Запорізької області від 25.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 залишено без змін.
ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя подано заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права: п.1.3, 1.8 ст.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та постановах Верховного Суду України від 23.02.2010 у справі №10/23 за позовом ЗАТ «ТФПНК «Укртатнафта»до Кременчуцької ОДПІ, третя особа ТОВ «Інконтелм»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та від 11.02.2003 у справі №А7409/1-03 за позовом ТОВ «Ягуар»до ДПІ в Комінтернівському районі м.Харкова, Відділення державного казначейства в Комінтернівському районі м.Харкова про визнання недійсними розпоряджень та стягнення 456936 грн., ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.04.2006 у справі за позовом ПП «Л»до ДПІ у м.Полтаві, Відділення державного казначейства України у м.Полтаві про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 187547 грн. та від 03.11.2010 у справі за позовом ВАТ «Енергомашспецсталь» до ДПІ у м.Краматорську, ДПА у Донецькій області, ДПА України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України вирішується Вищим адміністративним судом України лише в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011, щодо якої подана заява про перегляд, мотивована тим, що виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).У разі невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Така позиція суду касаційної інстанції узгоджується з практикою, що склалася при вирішенні справ у подібних правовідносинах, зокрема, з постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Частина перша статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суди привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, на даний час судове рішення суду касаційної інстанції, щодо якого подана заява про перегляд, повністю відповідає рішенням Верховного Суду України, ухваленим у подібних правовідносинах та із застосуванням тих самих норм матеріального права.
Крім того, ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.04.2006, на яку посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, якою суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про не дослідження всіх доказів. Відсутність повно встановлених обставин у певній справі та ухвалення судового рішення в іншій справі, виходячи з конкретних встановлених обставин у справі, виключає висновок про ухвалення судових рішень у таких справах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права саме у подібних правовідносинах.
Не може бути визнана обставиною, що підтверджує неоднакове застосування норм матеріального права, і ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.11.2010, якою закрито провадження у справі з підстав невірного обрання способу захисту порушеного права, оскільки вимоги у справі, рішення по якій надане на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, та у справі, щодо рішення якої подана заява про перегляд, не є однаковими.
До того ж слід зазначити, що до судових рішень, на підтвердження підстав, установлених п.1 ч.1 ст.237 КАС України, не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30.07.2010 року, а також судові рішення, які ухвалені до 30.07.2010 судовими платами у адміністративних та господарських справах Верховного суду України та Судовою платою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також переглядала за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.
З огляду на викладене, підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Л.В. Ланченко
Л.І.Бившева
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
М.О.Федоров