"15" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/45248/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою державного підприємства “Селидіввугілля” на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі № 2а/0570/2145/2011 за позовом державного підприємства “Селидіввугілля” до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги, -
У лютому 2011 року державне підприємство “Селидіввугілля” звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, в якому просило визнати недійсною та скасувати вимогу №Ю на суму 1418205,32 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року позовні вимоги задоволені.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями державне підприємство “Селидіввугілля” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Справа № К/9991/45248/11 Доповідач: Леонтович К.Г.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, державне підприємство “Селидіввугілля” є юридичною особою, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області.
Управління ПФУ в с. Селидове Донецької області є суб'єктом владних повноважень -органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються спеціальним Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 4 січня 2011 року УПФУ в м. Селидове Донецької області винесена вимогу про сплату боргу № Ю в розмірі 1418205, 32 грн., у тому числі недоїмки -1399408,77 грн., фінансових санкцій -3002,43 грн., пені -15794,12 грн.
Платіжними дорученнями № 168 від 1 квітня 2010 року, № 178 від 1 квітня 2010 року, № 134 від 31 березня 2010 року, № 127 від 31 березня 2010 року, № 1289 від 29 квітня 2010 року, № 256 від 29 квітня 2010 року, № 1288 від 29 квітня 2010 року, від 29 квітня на суму 26832, 40 грн., № 1402 від 31 травня 2010 року, № 310 від 31 травня 2010 року, № 1401 від 31 травня 2010 року, № 311 від 31 травня 2010 року, № 1492 від 25 червня 2010 року, № 411 від 02 липня 2010 року, № 471 від 27 липня 2010 року, № 1477 від 25 червня 2010 року, № 400 від 02 липня 2010 року, № 1602 від 26 липня 2010 року, № 1662 від 27 липня 2010 року, від 27 липня 2010 року на суму 2563, 26 грн., № 1601 від 26 липня 2010 року, № 1655 від 27 липня 2010 року, № 482 від 27 липня 2010 року, № 1778 від 19 серпня 2010 року, № 557 від 19 серпня 2010 року, 3 1839 від 21 серпня 2010 року, № 1779 від 19 серпня 2010 року, № 558 від 19 серпня 2010 року, № 1838 від 21 серпня 2010 року, № 1873 від 27 вересня 2010 року, № 688 від 27 вересня 2010 року, № 1872 від 27 вересня 2010 року, № 663 від 27 вересня 2010 року, № 1975 від 25 жовтня 2010 року, № 797 від 26 жовтня 2010 року, № 1976 від 25 жовтня 2010 року, № 798 від 26 жовтня 2010 року, № 1098 від 26 листопада 2010 року, № 898 від 29 листопада 2010 року, № 829 від 01 листопада 2010 року, № 1097 від 26 листопада 2010 року, № 899 від 29 листопада 2010 року, 3 1923 від 28 грудня 2010 року, № 1004 від 29 грудня 2010 року, № 921 від 02 грудня 2010 року, № 922 від 02 грудня 2010 року, № 1922 від 28 грудня 2010 року, № 978 від 29 грудня 2010 року, № 481 від 27 липня 2010 року позивачем були сплачені страхові внески 2%-33,2% до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області.
Сплачені суми поточних платежів були направлені управлінням ПФУ в м. Селидове в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з тлумачення ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що ця норма передбачає послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення. Оскільки позивач сплачував саме поточні суми страхових внесків, вони не можуть бути скеровані всупереч призначення платежів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що при наявності несплаченої недоїмки, пені та фінансових санкцій вказані норми надають право управлінню ПФУ в м. Селидове при надходженні коштів від страхувальника скеровувати їх в порядку календарної черговості виникнення недоїмки незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 4 статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Згідно ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники, зокрема, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
Пунктом 14 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Отже, гірничі підприємства, до яких належить позивач, повинні сплачувати страхові внески не пізніше, як через 28 календарних дні з дня закінчення відповідного базового звітного періоду.
Відповідно до ч.2 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 5 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Відповідно до пункту 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що при наявності несплаченої недоїмки, пені та фінансових санкцій вказані норми надають право управлінню ПФУ в м. Селидове при надходженні коштів від страхувальника скеровувати їх в порядку календарної черговості виникнення недоїмки незалежно від призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні.
Через несвоєчасну сплату за спірний період позивачем страхових внесків відповідач правомірно застосував до страхувальника фінансові санкції у вигляді штрафу та пені в порядку та розмірах, що відповідало вимогам законодавства та правомірно надіслав на адресу позивача вимогу від 4 січня 2011 року № Ю про сплату боргу на суму 1418205, 32 грн.
Враховуючи викидане, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу державного підприємства “Селидіввугілля” -відхилити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Г. Леонтович