"09" вересня 2011 р. м. Київ К-1604/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Рибченка А.О., Cтародуба О.П., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 грудня 2006 року,-
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що до 01.09.2005р. проходив службу в спеціальному підрозділі по боротьбі з податковими правопорушеннями (податковій міліції) Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. 16.11.2005р. йому виплатили страхове відшкодування як особі начальницького складу податкової міліції, а страхового відшкодування, як посадовій особі органів державної податкової служби, не виплатили, оскільки відповідач не направив відповідних документів, на підставі яких страхова компанія могла провести виплату. Вважав, що має право на страхування за двома видами страхування, передбаченими Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а саме відповідно ст.18, як посадова особа органів державної податкової служби та відповідно ст.26, як особа начальницького складу податкової міліції, у зв'язку з чим просив визнати протиправною бездіяльність Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області щодо ненадання до Вінницького відділення НАСК «Оранта»необхідних документів для виплати страхової суми як посадовій особі Державної податкової служби України і зобов'язати надати такі документи страховій компанії.
Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 грудня 2006 року це судове рішення залишено без змін.
Позивач просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове - про задоволення позову. Зазначав, що у період проходження служби у спеціальному підрозділі податкової служби по боротьбі з податковими правопорушеннями, будучи особою начальницького складу та посадовою особою податкової міліції, він одночасно був посадовою особою державної податкової служби, тому підлягав обов'язковому страхуванню як посадова особа за рахунок державного бюджету.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції, в спеціальному підрозділі по боротьбі з податковими правопорушеннями Державної податкової адміністрації у Вінницькій області мав спеціальне звання полковника міліції та вийшов на пенсію відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ".
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну податкову службу»держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".
Статтею 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Судами встановлено, що позивачу виплачено відповідне страхове відшкодування відповідно до порядку та умов, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №59 від 29 червня 1991 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач отримав страхове відшкодування як працівник міліції і його вимоги щодо отримання ще одного страхового відшкодування, як посадової особи податкової служби, є безпідставними.
За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 03 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 грудня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Рибченко А.О.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.
Суддя М.Г. Кобилянський