"09" вересня 2011 р. м. Київ К-4278/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Рибченка А.О., Cтародуба О.П., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного управління юстиції про стягнення недонарахованої заробітної плати та зобов'язання видати довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 січня 2007 року, -
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Зазначала, що з 25 серпня 1980 року по 11 липня 2003 року працювала у Сєвєродонецькому відділі реєстрації актів цивільного стану на посаді спеціаліста першої категорії. До 1 січня 2001 року позивач отримувала заробітну плату у Сєвєродонецькому міськвиконкомі з усіма передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 р. № 2288 надбавками та преміями, у тому числі, надбавку за високі досягнення у праці. З 1 січня 2001 року Сєвєродонецький відділ РАЦС став підпорядковуватись Сєвєродонецькому міському управлінню юстиції та обласному управлінню юстиції і з цього часу й до звільнення 11 липня 2003 року у зв'язку з виходом на пенсію, надбавку за високі досягнення у праці позивач не отримувала. Вважала, що зміна підпорядкованості у відповідності до ст. 36 КЗпП України не тягне зміни трудового договору, тому просила стягнути з відповідача недонараховану заробітну плату у сумі 1656 грн. та зобов'язати надати їй довідку про заробітну плату, з урахуванням 40% надбавки за високі досягнення у праці, для перерахунку пенсії.
Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 20 вересня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з Луганського обласного управління юстиції на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 1656 грн. і зобов'язано надати позивачу довідку про заробітну плату з урахуванням 40% надбавки за високі досягнення у праці для перерахунку пенсії.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 23 січня 2007 року постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 20 вересня 2007 року скасовано і прийнято нову -про відмову у позові.
Позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на її думку, прийняте відповідно до закону і скасоване помилково.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення - без змін з таких підстав.
Судами встановлено, що до 1 січня 2001 року Сєвєродонецький відділ реєстрації актів цивільного стану знаходився у підпорядкуванні Сєвєродонецького міськвиконкому та Обласного відділу РАЦС і у цей період ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у Сєвєродонецькому міськвиконкомі з усіма передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України № 2288 від 13 грудня 1999 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»надбавками та преміями, у тому числі з урахуванням надбавки у розмірі 40% за високі досягнення у праці. З 1 січня 2001 року відділи РАЦС були переведені у підпорядкування Міністерства юстиції і Сєвєродонецький РАЦС став підпорядковуватись Сєвєродонецькому міському управлінню юстиції та Луганському обласному управлінню юстиції і з вказаного часу позивач отримувала заробітну плату у меншому розмірі, оскільки не виплачувалась надбавка за високі досягнення у праці, яку вона раніше отримувала.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу раніше спірна надбавка виплачувалась, то після перепідпорядкування відділу РАЦС Луганському обласному управлінню юстиції, трудовий договір з нею був продовжений у відповідності зі ст. 36 КЗпП України і тому оплата її праці повинна була провадитись на тих же умовах, що і раніше.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки на час звільнення надбавка за високі досягнення у праці позивачеві не виплачувалася.
Такий висновок суду відповідає вимогам норм матеріального права, встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.
Відповідно до п.п. «г»п.2 Постанови Кабінету Міністрів від 13 грудня 1999 року № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»керівникам органів надано право в межах встановленого фонду оплати праці встановлювати керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам і службовцям надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, за класний чин, кваліфікаційний клас та спеціальні звання. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перебування ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії відділу РАЦС Сєвєродонецького міського управління юстиції виплата надбавки в розмірі 40% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця умовами оплати праці працівників зазначеного відділу передбачена не була.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, скасувавши постанову суду першої інстанції, прийняв обґрунтоване і законне рішення про відмову у позові, оскільки встановлення, скасування або зменшення зазначеної надбавки є правом керівника державного органу.
З приводу доводів позивача про те, що трудовий договір з нею був продовжений у відповідності зі ст. 36 КЗпП України і тому оплата її праці повинна була провадитись на тих же умовах, що і раніше, слід зазначити таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 була звільнена з посади спеціаліста першої категорії відділу реєстрації актів громадського стану Сєвєродонецької міської ради за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України розпорядженням Сєвєродонецького міського голови від 28.12.2000р. Наказом начальника Сєвєродонецького міського управління юстиції від 02.01.2001р. позивач була призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу РАЦС Сєвєродонецького міського управління юстиції.
Отже, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку має місце розірвання трудового договору з ініціативи позивача і в подальшому укладення нового трудового договору з призначенням на посаду спеціаліста І категорії відділу РАЦС Сєвєродонецького міського управління юстиції.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Луганської області від 23 січня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Рибченко А.О.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.
Суддя М.Г. Кобилянський