"09" вересня 2011 р. м. Київ К-38062/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Рибченка А.О., Стародуба О.П., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління будівництва та реконструкції Одеської обласної державної адміністрації, третя особа -управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання видати довідку про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця
за касаційною скаргою Управління будівництва та реконструкції Одеської обласної державної адміністрації на постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року, -
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії начальника Управління будівництва та реконструкції Одеської обласної державної адміністрації щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач просила суд вважати її скаргу адміністративним позовом і визнати протиправною відмову відповідача у видачі довідки для нарахування пенсії державного службовця та зобов'язати видати таку довідку для нарахування пенсії з червня 2003 року. Позивач зазначала, що відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” вона має право на отримання пенсії державного службовця, оскільки її трудовий стаж на посадах, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби, перевищує 20 років.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2005 року скасовано і прийнято нову -про задоволення позову. Визнано неправомірними дії начальника Управління будівництва та реконструкції Одеської обласної державної адміністрації Фарика М.Д. щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про заробітну плату державного службовця для призначення пенсії державного службовця. Зобов'язано керівника Управління будівництва та реконструкції Одеської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 довідку про її заробітну плату як державного службовця для призначення пенсії державного службовця з червня 2003 року.
Відповідач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, прийняте відповідно до закону і скасоване помилково. Вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач під час своєї трудової діяльності не мала статусу державного службовця, а отже, не має відповідного стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 згідно відомостей, які містяться у трудовій книжці, з 01.04.1967р. по 09.03.1971р. працювала на посаді старшого статистика статистичного управління Одеської області, з 19.07.1972р. по 14.08.1978р. -на посаді економіста відділу комплексного територіального планування Одеського облвиконкому, а з 15.08.1978р. по 31.10.1988р. -на посаді старшого економіста планового відділу управління капітального будівництва Одеського облвиконкому. З 25.01.2003р. позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Звернувшись до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату як державного службовця для призначення пенсії державного службовця з червня 2003 року, ОСОБА_1 отримала відмову.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач досягла пенсійного віку і має 20 років і 2 місяці стажу роботи на посадах, віднесених постановою КМУ від 3 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби»до посад державних службовців, то вона має право на одержання пенсії державного службовця.
Проте такий висновок апеляційної інстанції є помилковим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Отже, для виникнення права на отримання пенсії державного службовця, необхідно щоб особа прийняла присягу державного службовця, їй повинен бути встановлений ранг державного службовця, умови оплати праці мають відповідати нормам Закону України «Про державну службу».
Позивач не мала статусу державного службовця, не отримувала заробітну плату державного службовця, з якої вираховується розмір пенсії державного службовця, отже, не має відповідного стажу державної служби.
З урахуванням викладеного, суб'єкт владних повноважень, вирішуючи питання про видачу довідки позивачеві про заробітну плату як державного службовця для призначення їй пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства та не порушив пенсійні права позивача.
Відповідно до вимог статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
За вказаних обставин судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене відповідно до закону, залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу Управління будівництва та реконструкції Одеської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2006 року скасувати, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2005 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Кобилянський М.Г.
Судді: Амєлін С.Є.
Рибченко А.О.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.