"15" вересня 2011 р. м. Київ К-18461/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області (далі -УПФ) про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -
У січні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і непрацюючого пенсіонера, а тому на підставі ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі -Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Посилаючись на те, що зазначена доплата виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ, просила зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок цієї доплати з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 14 квітня 2009 року позов задоволено повністю. Зобов'язано УПФ провести ОСОБА_6 перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 440 грн. щомісячно.
У касаційній скарзі УПФ просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФ як непрацюючий пенсіонер.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на одну мінімальну заробітну плату.
Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V (далі -Закон № 489-V).
Зупинення дії абзацу другого частини 1 статті 39 Закону № 796-ХІІ, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином суди дійшли вірного висновку, що відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 9 липня 2007 року.
Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідачем щомісяця виплачувалася позивачу передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суди обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
При цьому стаття 76 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Наведені обставини були правильно враховані судами попередніх інстанції, які прийняли вірне рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийняті законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2008 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 14 квітня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.О. Сорока