"30" серпня 2011 р. м. Київ К/9991/19898/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
Мороз Л.Л.,
Ситникова О.Ф.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа -Одеський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа -Одеський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру раніше виплаченої надбавки до пенсії, як учаснику бойових дій, передбаченої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в розмірах, визначених цими нормами законів, які діяли у відповідній редакції за період з 1 січня 2005 року по 1 липня 2006 року та виплатити заборгованість по цій надбавці. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України та учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. За період з 1 січня 2005 року по 1 липня 2006 року позивач отримував надбавку до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1/2002 від 3 січня 2002 року виходячи із розміру мінімальної пенсії 19, 91 грн. З 1 липня 2006 року та по теперішній час позивач отримує надбавку в розмірі 40% прожиткового мінімуму у зв'язку зі зміною редакції ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 40%, передбачених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»з 1 січня 2005 року по 1 липня 2006 року є протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року -ч.4 ст. 12 останнього Закону викладено в такій редакції: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»- цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року.
Отже, після 1 липня 2006 року позивач не мав права на підвищення пенсії на 150% прожиткового мінімуму.
Проте, суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, дійшли передчасного висновку про виплату даної допомоги в період з 2005 року по 2006 рік та без повного з'ясування обставин справи.
Судами залишено поза увагою той факт, що відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернулась до суду лише у грудні 2008 року з вимогою здійснити перерахунок з 2005 року по 2006 рік, хоча повинен був знати про виплату допомоги у розмірі меншому, так як отримувала цю допомогу у зазначений період і належний її розмір був визначений діючими законами, зміст яких не є таємною інформацією і доступ до яких не обмежений.
Згідно ст.100 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що відповідач не наполягав на відмові у задоволенні позову, а тому з цих обставин, не має підстав застосовування негативних для позивача наслідки пропущення строку, передбачені ч.1 ст. 100 КАС України, оскільки в матеріалах справи міститься доповнення до апеляційної скарги (а.с.84) де відповідач просить застосувати ст. 99 КАС України та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оскільки, відповідно до ч.2, 3 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: